село Мокротин
Герб
Панорама села
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Тер. громада	Жовківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46060130320071706
Основні дані
Засноване	1398
Населення	812
Площа	4,07 км²
Густота населення	199,51 осіб/км²
Поштовий індекс	80355[1]
Телефонний код	+380 3252
Географічні дані
Географічні координати	50°0′47″ пн. ш. 23°53′54″ сх. д. / 50.01306° пн. ш. 23.89833° сх. д. / 50.01306; 23.89833
Водойми	р. Свиня
Місцева влада
Адреса ради	80355, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Мокротин, вул. Кутова, 1
Сільський голова	Кунта Марія Михайлівна
Карта
Мокротин
Мокротин
Мапа
Мокротин у Вікісховищі

Мокро́тин — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Жовківська міська рада. Населення становить 812 осіб.

Село Мокротин вперше згадується в історичних документах за 1398 рік. Навколо села є мокрі, заболочені місця, звідси, вважають, і походить його назва. Село Мокротин належало до Жовківського повіту, та розташоване за 5 км на південний захід від Жовкви. На заході розташоване село Поляни, на півночі — Нова Скварява та Стара Скварява, на сході — Мацошин та Візенберг, на півдні — Зарудці (Львівський повіт). Води з переважної частини території села забирає річка Свиня, яка пливе вздовж північного кордону села з заходу на схід. З південно-східної частини села пливе декілька малих потічків на пд.-сх. і впадають до річки Куликівки. По середині території села лежить сільська забудова, на північний схід від неї присілок Тернів, а на півночі — німецька колонія Мокротин. У західній частині лежать частини села Городиська і Удрики. У південній частині території села підноситься найвище узгір'я, висотою до 355 м.

В 1880 році було 1344 жителі в гміні, 19 на території двору та 157 в німецькій колонії (більшість греко-католицького обряду, за винятком 180 римо-католиків). Парафія римо-католицька була в Жовкві. Парафія греко-католицька була в селі (Жовківський деканат, Перемиська дієцезія). До парафії належали Поляни і Майдан. В селі була філіальна школа. Давніше тут була стара дерев'яна церква Св. Кузьми і Дем'яна, розміщена в гарному місці на узгір'ї. Так як була дуже стара, вирішено було збудувати на її місці нову. В 1874 році, коли вже було практично закінчено побудову нової церкви, пожежа знищила 30 квітня 1874 року нову і разом з нею стару церкву, яка все ще стояла поруч. Пізніше збудовано малу капличку, у якій правилась Служба Божа. Тут також була мурована римо-католицька капличка.

За часів Речі Посполитої належало село до королівської власності, до Мервицької держави, у Львівській землі. В люстрації з 1662 року (Рук. Осолінеум № 2834, стр. 102) можна прочитати: «Це село на 7 ланах здавна посаджене. Підданих перед війною було 50. Тепер підданих, які на півчвертях сидять 28… Млинів є 2 на річці Свинею названій, кожен з них дає в рік по 40 злотих, з корчмою разом 80 злотих… Руда або Гута в цьому селі була, у якій залізо плавили. Доходи з неї бували такі, що кожного тижня власнику давали по 12 снопів заліза, кожен сніп по 3 злотих. Тепер ця Руда власником Крехова ясновельможним паном Сапігою, знищена і спалена, користі з неї ніякої немає…». Близько 1790 року поселено тут німецьких колоністів з Надрейнського палатинату і закладено колонію «Deutsch Mokrotyn». Колоністи насадили в Мокротині багато ревеню, однак уряд заборонив його вирощування. В межах Мокротина, на ниві «Могили», були колись численні могили, тепер практично повністю заорані. А на теперішній час у селі масово зменшилось населення та потроху сама природа нагадує про минуле села. У селі навіть є багато цікавих планів будинків, тобто у Мокротинні є гора, а на тій горі живуть люди і там же мають худобу і хати. Здавна вважали що головним у селі був рід Кобилецьких і походив він з Німеччини.

Розташування Майже вся територія села Мокротин лежить на височині Розточчя, що є складовою частиною Поділля. Природний район або регіон Розточчя тягнеться від Львова до Рави-Руської, і далі в Польщу, та поділяється на декілька підрайонів. Мокротин повністю входить в підрайон Львівське Розточчя, що є найпівденнішим, найвищим і найбільш розчленованим на височині. На крайньому сході, в урочищі Середнє, у межі села входить невеликою «затокою» рівнина Мале Полісся, а точніше її підрайон — Пасмове Побужжя. Він є нетиповим для Малого Полісся, оскільки складається з шести пасом, що паралельно тягнуться один до одного з заходу на схід і чітко виражені в рельєфі, у порівнянні з цілою рівниною, яка практично вся є плоскою. Біля Мокротина розпочинається друге з півночі, Куликівське пасмо, довжиною близько 40 км, що закінчується на території Буського району.

По північній межі села протікає р. Свиня (одна з найбільших в Жовківському районі), що бере початок в с. Нова Скварява та впадає в р. Рату, біля с. Волиця Сокальського району. Недалеко від Копанки починається р. Думниця, що протікаючи через Куликів вже на території Буського району впадає в річку Полтву.

Рельєф та геологія. (незакінчений) Територія села Мокротин майже повністю знаходиться в межах природного підрайону — Львівське Розточчя. Сам підрайон в свою чергу поділяється на декілька природних мікрорайонів. Більша частина села лежить в природному мікрорайоні Мокротинська улоговина, що є досить низькою і плоскою в порівнянні з іншими складовими Розточчя. Абсолютні висоти тут не перевищують 290—300 м, а відносні — 25-30 м. Улоговина являє собою зниження, зайняте головно долинами р. Свині та її правих приток, розділеними лесовими мініпасмами, що на подобі пасом Побужжя відходять від краю Розточчя в східному і північно-східному напрямках. Висота пасом невелика, здебільшого 20-40 м над рівнем долини р. Свині. Ширина цих піднять змінюється від 350 до 750 м, довжина — від 1 до 3,5 км. Складені пасма лесовими породами потужністю до 25 м. На таких мініпасмах розташовані села Тернів і Відродження, вулиці Хоробрівка, Свинна, Лозинка, частина Кута. По західних і південних окраїнах села простягається другий мікрорайон Львівського Розточчя — Скварявське підняття

Найвищою точкою в межах села є гора, що на радянських топографічних картах носить назву «Чорна». Її абсолютна висота 355,0 м. Знаходиться вона на високому пасмі, що розпочинається біля сільської церкви і простягається на схід до села Мервичі.

Найнижча точка має абсолютну висоту — 241,7 м. Розташована вона в руслі річки Свиня, на північному сході Відродження (Мокротин-Колонія) при виході її за межі території Мокротина. Таким чином різниця висот в межах села становить 113,3 м.

Складовими частинами села є вулиці Хоробрівка, Кут і Лозинка. Окремо виділяють присілки Журі, що лежать на захід від села; Тернів і Свинна — на північ; Відродження (Мокротин-Колонія) — на сході; Копанка — на півдні. Тернів завжди виступав як окреме поселення. Наприкінці XVIII століття. на північний схід від Мокоротина виникло німецьке поселення Дойч-Мокротин або Мокротин-Колонія. На межі XIX і ХХ століть почали розрізняти ще такі присілки: Журі, Скіри, Копанка, Підбучки, Стриги, Кичері, Городиска, Городжена, Діброва. В середині ХХ століття на радянських картах виділяють такі присілки села: Журі-Скіри (Журі), Копанка, Завадки (Свинна), Відродження (Мокротин-Колонія).

Герб села Мокротин затверджено рішенням сільради №7 від 1 лютого 1998 року. Автор А. Гречило.

На синьому тлі на золотій горі того ж кольору тризрубна церква, ліворуч на схилі гори срібне дерево із золотою кроною, внизу синій меч із чорним руків'ям.

Використано сюжет печатки 19 століття. Церква - це дерев'яна церква Св. Козьми та Даміана (згоріла у 1874 р.). Дерево – символ місцевих черешень, якими село славиться на всю околицю. Меч – участь мешканців села у національно-визвольній боротьбі.

• Дуда Руслан Анатолійович (16.09.1981 - 22.04.2022) - солдат ЗСУ, загинув у м. Попасна, Сєвєродонецького району, Луганської області. Поховали захисника 27.04.2022 в с. Мокротин.

• За гора (Загора) — ентомологічний заказник місцевого значення.
• Журі — заповідне урочище

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мокротин

• Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, wyd. pod red. F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, J. Krzywickiego i W. Walewskiego, Warszawa 1880—1902, t. 1-15. (пол.)

Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.