Мокрий Володимир
пол. Włodzimierz Mokry
Народився	18 квітня 1949(1949-04-18)[1][1] (75 років) Драва, Ґміна Бартошице, Бартошицький повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща
Країна	Республіка Польща
Національність	українець
Діяльність	політолог, українознавець, історик літератури, політик, публіцист, перекладач, викладач університету
Alma mater	Ягеллонський університет
Галузь	славістика
Заклад	Ягеллонський університет
Посада	Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[1]
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор гуманітарних наук
Партія	Громадянський парламентський клубd
Нагороди

Володи́мир Мо́крий (пол. Włodzimierz Mokry; 18 квітня 1949, Драва) — український науковець, славіст, публіцист, політичний і громадський діяч, лідер українського громадського руху. Професор Ягеллонського університету, керівник Кафедри Українознавства Ягеллонського університету (Краків, Польща). Фундатор і керівник Фундації Святого Володимира Хрестителя Київської Руси (пол. Fundacja św. Włodzimierza Chrzciciela Rusi Kijowskiej).

Народився 18 квітня 1949 р. у Драві (Drawie), але його рідня була виселена. Початкову школу закінчив у Ольштині у 1962 р., а у 1966 р. — ліцей в Легниці. У 1972 р. у Ягеллонському університеті одержав магістерський диплом з історії східнослов'янської літератури. У 1978 р. отримав докторський ступінь з гуманітарних наук. Його творчі зацікавлення — культурно-літературне життя українців у Галіції у XIX ст. З 1997 р. — доктор габілітований. Тема його роботи — філософсько-релігійний романтизм Шевченка, Костомарова, Шашкевича. Титул професора одержав у 2002 році.

У 1987 році заснував у Кракові Фундацію Святого Володимира Хрестителя Київської Руси і за це, а також за багаторічну плідну наукову і громадську роботу спрямовану на українсько-польське порозуміння одержав нагороду Іоана Павла ІІ. Фундація створена для підтримки і популяризації української науки і християнської культури, що спрямовано на взаєморозуміння і поєднання поляків та українців. В рамках Фундації діє видавництво «Швайпольт Фіоль», Галерея українського образотворчого мистецтва, Музей ікон, бібліотека, читальня, книгарня «Нестор», українська кав'ярня.

Володимир Мокрий — кандидат від «Солідарності» до Сейму Польської Народної Республіки 1989 р. Як згадує В. Мокрий: "Моя виборча кампанія була несамовита… Мав багато зустрічей. Напевно близько 140, по чотири, п'ять щоденно… " За нього проголосувало 60,1 % (33142 голосів) виборців з Гожувського воєводства. Таким чином Володимир Мокрий був обраний до складу польського Сейму Х-го скликання.

Володимир Мокрий — лауреат міжнародної нагороди Фундації Крижанівських (1992), лауреат Незалежної Фундації Сприяння Польській Культурі POLCUL FOUNDATION (1997); за діяльність по українсько-польському зближенню має нагороду Krzyżem Kawalerskim Orderu Odrodzenia Polski (1998). Член Польського Сейму у 1989—1991 роках. Завідувач кафедри україністики Ягеллонського університету в 1999—2003 роках. Від 2004 року — керівник новоствореної кафедри українознавства на факультеті міжнародних і політичних студій Ягеллонського університету.

В. Мокрий — багатогранний науковець, дослідник, організатор. Його праці присвячені літературознавству, історії українства на Західних землях, зокрема тих, що сьогодні є в складі Польщі. Мокрий — редактор ряду видань, основні з них ми перераховуємо нижче.

Книги (монографії, розвідки тощо):

• Церква в житті українців (Львів—Краків—Париж, 1993);
• Література і філософсько-релігійна думка українського романтизму: Шевченко, Костомаров, Шашкевич (Literatura i myśl filozoficzno-religijna ukraińskiego romantyzmu. Szewczenko, Kostomarow, Szaszkiewicz (Kraków 1996));
• Від Іларіона до Сковороди (Od Ilariona do Skoworody. Antologia poezji ukraińskiej XI—XVIII wieku (Kraków 1996));
• Руська Трійця («Ruska Trójca» Karta z dziejów życia literackiego Ukraińców w Galicji w pierwszej połowie XIX wieku (Kraków 1997));
• Папські послання Івана Павла ІІ до українців (Papieskie posłania Jana Pawła II do Ukraińców (Kraków 2001));
• Україна Василя Стефаника (Ukraina Wasyla Stefanyka (Kraków 2001));
• Апостольське слово Івана Павла ІІ в Україні 2001 року (Apostolskie Słowo Jana Pawła II na Ukrainie w 2001 roku (Kraków 2002));
• Духовні джерела помаранчової революції в Україні (Duchowe źródła pomarańczowej rewolucji na Ukrainie w 2004 roku (Kraków 2006));
• Собори київської русі як опора духу в житті українського народу та в листі «Orientale Lumen» святого Івана Павла ІІ (Sobory Rusi Kijowskiej jako opoka ducha w życiu narodu ukraińskiego i w Liście «Orientale Lumen» świętego Jana Pawła II (Kraków 2014));
• Mokry W. Taras Szewczenko w kręgu lektur biblijnych // Zeszyty Naukowe KUL. — 1982. — № 2-4. –S. 115—147.
• Mokry W. Taras Szewczenko i jego przestrzeń wolności wewnętrznej // Ethos. — 1988. — № l. — S. 109—119.
• Mokry W. Romantyczna myśl ukraińska Bractwa Cyrylo-Metodiańskiego // Dziedzictwo misji słowiańskiej Cyryla i Metodego. Materiały z sesji naukowej w WSP w Kielcach 4–5 XII 1985 / Red. Cz.Bartula. — Kielce, 1988. — S. 97–122.

Редактор періодичних видань: «Краківські українознавчі зошити» («Krakowskie Zeszyty Ukrainoznawcze»), альманахів «Між сусідами», «Краківські горизонти» («Między Sąsiadami», «Horyzonty Krakowskie»).

Володимр Мокрий реалізує сьогодні ряд видавничих проектів і має багато планів на майбутнє.

• Абліцов В. Мокрий Володимир // Український Все-Світ. — Т. 1. –К.: КИТ, 2011. — С. 520—521.
• Ґеник М. А. Польсько-українське примирення у політичній діяльності Володимира Мокрого // Гілея.- 2011.- № 5 (47).- С. 699—705.
• Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

• Мокрий Володимир [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
• Мокрий Володимир // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 289-290.
• Вони заявлять в самопереписі українську національність

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Квітень 2011)