| Могила Есфір і Мордехея | |
|---|---|
 
| |
| 34°47′53″ пн. ш. 48°30′46″ сх. д. / 34.798027777778° пн. ш. 48.512861111111° сх. д. | |
| Країна |  Іран[1]  |
| Розташування | Хамадан[1] |
| Тип | мавзолей |
  Могила Есфір і Мордехея Могила Есфір і Мордехея (Іран) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Гробниця Есфір і Мордехея (перс. آرامگاه استر و مردخای) — надгробок і приміщення, побудоване навколо надгробка, розташовані там, де згідно з традицією похована біблійна цариця Есфір та її двоюрідний брат Мордехай. Знаходиться в іранському місті Хамадан, в давнину відомому як Екбатани. Протягом багатьох століть є найважливішим місцем паломництва євреїв Ірану.
Усипальниця складається з двох приміщень. Перше являє собою молитовню, де вздовж стоять семисвічники, розставлені стільці, а у шафі, що висить на стіні, зберігається величезна Тора. У другому розташовуються гробниці Есфірі та Мардохея. Спочатку їх надгробні плити були дерев'яними, але після занепаду та пожежі вони були замінені на традиційні іранські куполоподібні надгробки, вкриті дорогоцінними тканинами.
Згідно з описами 1891 гробницю вінчав купол заввишки 15 метрів, прикрашений блакитними кахлями, більшість з яких нині опали, а поблизу гробниці розташовувалися поховання шановних юдеїв[2].
Відповідно до версії Стюарт Браун гробниця найімовірніше належала не Есфірі, а Шошандухт, дружині єврейського походження сасанідського царя Йездігерда I (399-420)[3].
Згідно з іншою традицією, що виникла в Середні віки, поховання Есфірі та Мордехея розташовані в галілейському містечку Кфар-Барам, неподалік від кібуца Барам, розташованого вздовж північного кордону Ізраїлю з Ліваном.
-
Ежен Фланден (1840) -
Ежен Фланден (1840) -
Інтер'єр (2008)
- ↑ а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ Journeys in Persia and Kurdistan: Including a Summer in the Upper Kabun Region and a Visit to the Nestorian Rayahs[недоступне посилання з Октябрь 2018], Mrs Bishop, 1891. pg. 133—134.
- ↑ Stuart Brown. Ecbatana // The Oxford Encyclopedia of Archaeology in the Near East / Eric M. Meyers. — Oxford University Press, 1997. — Т. 1. — С. 186—187.