| Михайло Месарович | |
|---|---|
| Михајло Месаровић | |
| Народився | 2 липня 1928 (96 років) Зренянин |
| Країна |  США  |
| Національність | серб |
| Діяльність | математик, інженер, викладач університету, науковець |
| Alma mater | Белградський університет |
| Галузь | математика |
| Заклад | Західний резервний університет Кейса, Клівленд |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Відомі учні | Роджер В Брокет |
| Аспіранти, докторанти | Roger W. Brockettd Jun Wangd[1] |
| Членство | Римський клуб |
Михайло Д. Месарович (серб. Михајло Д. Месаровић, *2 липня 1928, Зренянин, Королівство Югославія) — сербський математик, доктор філософії (PhD), «Кеді Стейлі професор» інженерних систем і математики в Західному резервному університеті Кейса в Клівленді, штат Огайо, США[2]. Месарович є піонером у галузі теорії систем, науковим керівником з моделювання глобальних змін Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) і членом Римського клубу.
Біографія
Після завершення середньої освіти, Михайло Месарович навчався в університеті Белграда і здобув там у 1951 році диплом спеціаліста з електротехніки. У 1955 році він отримав вчений ступінь доктора в галузі технічних наук Сербської академії наук і мистецтв у Белграді (PhD). У 1951—1955 роках Месарович працював на посаді наукового співробітника в Інституті Ніколи Тесли в Белграді. З 1955 по 1958 рік він очолював відділ інспекції цього інституту. У той же час працював викладачем у Белградському університеті.
У 1958 році Месарович став професором американського Массачусетського технологічного інституту, де працював до 1959 року. У 1959/61-1964 роках він працював доцентом, а з 1964 по 1978 професором у Західному резервному університеті Кейса в Клівленді, штат Огайо.[3]
З 1965 року він очолював там Департамент інженерних наук (Systems Engineering Department), а з 1968 року був директором Центру системних досліджень (Systems Research Center) у цьому університеті. Починаючи з 1978 року, професор Месарович був на посаді «Кеді Стейлі професора» інженерних систем і математики (Systems Engineering and Mathematics). Одним з його учнів був — Роджер В. Бракет[en], який тепер э професором комп'ютерних наук і електротехніки Гарвардського університету.
Професор Михайло Месарович завжди цікавився глобальними науковими і соціальними проблеми. Уже наприкінці 1960-х років він розробив теоретичні інструменти, які знайшли застосування в багатьох наукових дисциплінах, що стосуються глобальних питань, зокрема, проблем екології. У 1968 році він організував симпозіум «Теорія систем і біологія»[4], запускаючи нову наукову дисципліну, що започаткувало появу кафедри біомедичної інженерії (Department of Biomedical Engineering).
У 1974 році, професор Месарович, з колегою Едуардом Пестелем[de], опублікували працю «Людство біля поворотного пункту»[5][6], яка стала публіцистичним бестселером в Європі і була перекладена вісімнадцятьма мовами, а більше 500 000 її примірників були розповсюджні по всьому світу. Професор Ян Тінберген, лауреат Нобелівської премії з економіки, сказав про книгу таке — це був зроблений «величезний крок вперед до нашого розуміння суті найгірших вузьких місць з якими наш світ стикається».[2]
У 1997 році генеральний директор ЮНЕСКО — Федеріко Майор затвердив Месаровича як наукового консультанта ЮНЕСКО у галузі глобального прогнозування на основі використання комп'ютерних моделей.[7]
Професор Месарович читає лекції в більше ніж 60 країнах світу. Є офіційним радником уряду, консультантом міжнародних організацій, і часто публікується.
Нагороди
У 2005 році Михайло Д. Месарович, Кеді Стейлі професор електротехніки та комп'ютерних наук Кейсової школи прикладних наук[en] Західного резервного університету Кейса, нагороджений університетською премією Франка та Дороті Гумел Говорка. Нею щорічно нагороджують викладача Кейсової школи прикладних наук за виняткові досягнення в галузі викладання та наукових дослідженнях, які приносять користь людству.[8]
Бібліографія Михайла Месаровича (англ.)
- General Systems Theory and Systems Research Contrasting Conceptions of Systems Science. Proceedings from the Second System Symposium, Mihajlo D. Mesarovic (redactie), 1962.
- Foundations for a General Systems Theory, 1964.
- Systems approach and the city, Amsterdam: North-Holland Publ. Co., 1972.
- Mankingat the Turning Point, Second Report to the Club of Rome, 1974.
- General Systems Theory: Mathematical Foundation, 1980.
- Abstract Systems Theory, 1994.
Примітки
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б Михайло (Майк) Месарович, доктор філософії [Архівовано 2011-11-08 у Wayback Machine.] systemsbiology.case.edu (англ.)
- ↑ Михайло Месарович [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.] munzinger.de (нім.)
- ↑ Systems Theory and Biology. Proceedings of the III Systems Symposium at Case Institute of Technology [Архівовано 27 березня 2017 у Wayback Machine.] www.springer.com (англ.)
- ↑ «Людство біля поворотного пункту»: Друга доповідь Римського клубу [Архівовано 27 березня 2017 у Wayback Machine.] goodreads.com 1974 (англ.)
- ↑ Українські дороговкази на роздоріжжях цивілізації [Архівовано 8 квітня 2017 у Wayback Machine.] day.kyiv.ua 25.10.2016
- ↑ Месаровича призначили науковим консультантом ЮНЕСКО web.archive.org 11.06.1997 (англ.)
- ↑ Премія Франка та Дороті Гумел Говорка [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] case.edu (англ.)