Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Мендель Юлія Володимирівна — Вікіпедія
Мендель Юлія Володимирівна — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Мендель.
Юлія Володимирівна Мендель
Юлія Володимирівна Мендель
Юлія Володимирівна Мендель
Прессекретар Президента України
3 червня 2019[2] — 9 липня 2021
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникСвятослав Цеголко
НаступникСергій Никифоров[1]
Народилася3 вересня 1986(1986-09-03) (38 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Генічеськ, Херсонська область
Відома якжурналістка, прессекретарка, політичний радник, press agent Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна
ОсвітаКандидат філологічних наук
Alma materКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
У шлюбі зКухта Павло Андрійович[3]
Професіяжурналіст
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ю́лія Володи́мирівна Ме́ндель (нар. 3 вересня 1986, Генічеськ, Херсонська область) — українська журналістка. Прессекретар Президента України з 3 червня 2019 року[2] по 9 липня 2021 року[4].

Життєпис

Закінчила Київський університет ім. Шевченка. У червні 2008 року закінчила Інститут філології КНУ, де вивчала англійську та польську мови, українську мову та літературу.

У 2012 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Натурфілософська металогія лірики Володимира Затуливітра в контексті поезії 1970-90 рр».[5]

З травня 2008 по грудень 2014 року працювала репортеркою в ICTV. 3 грудня 2014 по червень 2015 року — редакторка в Еспресо TV[6].

З грудня 2015 по квітень 2016 року була кореспонденткою телеканалу 112 Україна в США. З червня 2016 по січень 2017 року — журналістка міжнародної редакції телеканалу Інтер[6].

Була позаштатною кореспонденткою The New York Times[7][8][9] в Україні з січня 2017 по травень 2019 року[6]. Також співпрацювала з низкою таких іноземних видань і телеканалів, як Politico Europe[10], VICE News, CNBC, New Eastern Europe, The New York Times[11][12], World Affairs Journal, Spiegel Online[6]. Була консультанткою з комунікацій в офісі Світового банку в Україні з 2017 по 2019 рік[13][14].

Перша українська журналістка, що взяла участь у програмі Світового інституту преси (англ. World Press Institute)[15][16].

У квітні 2016 року виступила продюсером першого документального фільму про посттравматичний синдром «Контужений: травма України» (англ. Shell-Shocked: Ukraine's Trauma)[17][18].

Стажувалася за кордоном у рамках програми Солідарності імені Леха Валенси, програми THREAD у Єльському університеті, пройшла курс Варшавської літньої євроатлантичної академії (WEASA)[19].

3 червня 2019 року указом Президента України вона призначена прес-секретарем глави держави[2][20], вигравши конкурс на цю посаду і обійшовши 4 тисячі претендентів[6].

2019−2021: прессекретар Президента України

На посаді прессекретаря Президента України Володимира Зеленського вела міжнародний напрямок. Зокрема, Зеленський дав інтерв'ю провідним західним ЗМІ, таким як Le Monde[21], Der Spiegel[22][23], Gazeta Wyborcza[24], а також з'явився на обкладинках видань Time[25][26] і The Guardian[27][28][29]. У серпні 2020 року вийшло інтерв'ю Володимира Зеленського телеканалу Euronews 13 мовами[30][31][32].

Також робила офіційними заяви, які мали широкий суспільний резонанс. Зокрема, були зроблені заяви Володимира Зеленського щодо ПриватБанку та олігарха Ігоря Коломойського, де український президент заявив, що в історії з банком «захищатиме лише інтереси держави Україна, інтереси кожного українця»[33], і що «Коломойський не має повноважень виступати від імені України або Офісу Президента»[34]. В інтерв'ю журналісту Наталії Влащенко сказала, що «ревнує Зеленського до Коломойського» і що олігарх «забирає в неї функції»[35][36].

Займалася супроводом Президента України в усіх поїздках регіонального та міжнародного рівня[37]. Курирувала інформаційний зміст офіційного сайту Президента України, соціальних мереж, а також роботу зі ЗМІ[38][39].

9 грудня 2019 року взяла участь у переговорах Нормандського формату в Парижі[40][41].

30 липня 2020 року, в американському виданні The National Interest, вийшла стаття Юлії Мендель під назвою «Чому Україна справді йде дорогою реформ» (англ. Why Ukraine Really Is On the Road to Reform), де вона розповіла про нові державні ініціативи, президентство Зеленського, можливий підпал будинку голови «Центру протидії корупції» Віталія Шабуніна, земельну реформу, а також транші МВФ[42][43].

15 березня 2021 року дебютувала в ролі ведучої програми «Погляд з Банкової» на телеканалі «Дім», про запуск якої стало відомо лише в день першого ефіру[44][45][46]. Пізніше з'ясувалося, що Мендель була не ведучою програми, а одним зі спікерів від Офісу Президента України і в ефірах програми з'являться також інші колеги по роботі у владі[47][48][49][50][51].

9 липня 2021 року Юлія Мендель завершила роботу на посаді прессекретарки президента[52][53][54][55][56][57][58][59][60][61][62][63].

2021–2022: книга «Кожен із нас — Президент»

11 липня 2021 року випустила в українському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» свою книгу «Кожен із нас — Президент»[64][65][66][67][68].

Ця книга — спроба осмислити українські реалії з погляду українки, народженої наприкінці 1980-х, прямо перед розвалом Союзу. Народженої в російськомовному місті, але для якої українська мова стала рідною. Яка добряче відчула смак усіх страхів, комплексів і обмежень імперії під Росією, але яка навчалася в західного світу, об'їздивши десятки курсів і програм у Європі та США.
— Юлія Мендель

З 17 липня 2021 до 4 вересня 2021 — журналістка в програмі «Велика деолігархізація» на телеканалі «Україна 24»[69][70][71][72]. Також працювала журналісткою в програмі «Реальна політика з Євгенієм Кисельовим» на телеканалі «Україна 24»[73].

2022–дотепер: книга «The Fight of Our Lives»

Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, 13 вересня 2022 року Мендель випускає книгу англійською мовою «Битва за наші життя» (англ. The Fight of Our Lives) з підзаголовком «Мій час із Зеленським, битва України за демократію та її значення для світу» (англ. My Time With Zelenskyy, Ukraine’s Battle for Democracy, and What it Means to the World)[74][75][76][77][78][79]. Книга присвячена спогадами про ключові події за два роки, що передували російському вторгненню у 2022 році, від зустрічей між Зеленським і президентом Росії Володимиром Путіним, на яких Мендель була присутня, до відповідей на запити преси після сумнозвісних телефонних дзвінків між президентом США Дональдом Трампом і Зеленським[80]. Також Мендель у своїх мемуарах детально описує життя в Україні під час війни[81]. Книга вийшла в США у видавництві Simon & Schuster[82][83].

21 вересня стало відомо, що телевізійна продакшн-компанія Future Shack Entertainment, яку нещодавно заснував колишній голова USA Network та UCP Джефф Вахтель, придбала права на мемуари Юлії Мендель для створення серіалу[80].

Погляди

Після перемоги Дональда Трампа, Мендель закликала українців «не драматизувати» щодо результату президентських виборів у США 2024 року, так як «жоден з кандидатів не запропонував очевидної перемоги для України», при тому що «Україна слабшає з кожним днем під невпинним тиском цієї війни… саме тому ми потребуємо послідовності, відданості та ясного розуміння реальності тут, вдома»[84].

Заклики призупинити війну, навіть тимчасово, щоб зберегти націю, часто відкидаються як наївні, як правило, тими, хто знаходиться далеко від лінії фронту. Критики стверджують: «Путін знову нападе». Однак ця аргументація, схоже, вимагає, щоб ми виправдовували приголомшливі людські втрати і потенційне зникнення України на основі гіпотетичної майбутньої загрози. По суті: помри зараз, щоб уникнути можливої смерті пізніше[84].
— Юлія Мендель

30 січня 2025 року Мендель опублікувала статтю у Time[85], де закликала до негайного припинення вогню в Україні, оскільки війна виснажує країну дощенту[86]. За її словами, перспектива членства в НАТО стає «дедалі віддаленішою»[87], в той час як Україна «втрачає свою націю іншими способами»: громадяни виїжджають за кордон як біженці, гинуть цивільні та військові, руйнуються міста та інфраструктура[85].

Я закликаю наших союзників, наших лідерів і насамперед моїх співвітчизників-українців: подумайте про цінність припинення вогню. Давайте приймемо цей важкий шлях не як капітуляцію, а як необхідний крок до забезпечення майбутнього України. Ми зобов'язані зробити це заради нашої нації, заради тих, хто поліг, і заради тих, хто успадкує Україну, яку ми прагнемо захистити[85].
— Юлія Мендель

Юлія Мендель у коментарі для France 24 додала, що «більшість людей в Україні однозначно згодні з необхідністю припинення війни»[87][88], а «ті українці, які живуть під обстрілами, найбільше прагнуть припинення вогню»[87]. Також вона вважає нереалістичним підходом «обміняти стільки життів українців і фактично поставити під загрозу існування української нації за ілюзію, що НАТО запросить нас в якийсь момент»[87].

У своїй статті у виданні Kyiv Post від 19 лютого 2025 року Мендель вважає, що для Європи настав «критичний момент» після переобрання Дональда Трампа президентом США. На її думку «Європа опинилася між необхідністю відстоювати свою роль у глобальній безпеці і виконанням на практиці своїх військово-політичних зобов’язань. Дебати щодо миротворців в Україні стосуються не лише військової присутності, а й ідентичності та ролі Європи у міжнародних справах, особливо у світі після Холодної війни, де традиційні альянси перебувають на стадії перегляду»[89].

Журналістські розслідування

Висвітлення корупції в матеріалах

У 2016 році Мендель опублікувала в Politico матеріал про корупцію у вишах України, в якому розповідала, як була змушена заплатити хабар у $200 своєму науковому керівнику, щоб захистити дисертацію в університеті[90][5]. Звинувачений Юлією професор КНУ Юрій Ковалів 2016 року подав на неї та на видання Politico до суду для захисту честі, гідності та ділової репутації[91]. Ухвалою Херсонського міського суду 1 квітня 2019 року інформацію про хабарництво, поширену Мендель, визнали недостовірною; суд зобов'язав Мендель та видання опублікувати спростування[92]. 6 червня 2019 року Мендель подала апеляцію на це рішення. У суді її адвокат стверджував, що в статті «ані імені, ані прізвища свого наукового керівника Мендель не вказувала, не мала на меті приниження його честі, гідності, ділової репутації та не стверджувала, що професор взяв гроші»[93], хоча під час засідання суду першої інстанції особисто Мендель заявляла протилежне[94]. 15 жовтня 2020 року Херсонський апеляційний суд визнав звинувачення у хабарництві «оціночним судженням Мендель»[95], задовольнив її вимоги і вирішив скасувати рішення попередньої інстанції[96]. Професору Коваліву відмовили в задоволенні його претензій[97].

Стаття про причетність Джо Байдена до відставки Віктора Шокіна

1 травня 2019 року в The New York Times вийшла стаття Кеннета Воґеля та Юлії Мендель[98][99]. У статті йшлося про те, що 2016 року віцепрезидент Джо Байден сприяв відстороненню генерального прокурора України Віктора Шокіна, якого критикували у США за перешкоджання антикорупційній реформі. У статті журналісти припускали, що мотивом таких дій Байдена могло бути розслідування щодо української енергетичної компанії Burisma Holdings, членом правління якої був Гантер Байден, син Джо Байдена[100].

Професійні досягнення

Мендель стала першою українською журналісткою, яка виграла програму Світового інституту преси (англ. World Press Institute)[15], а також пройшла стажування Knight Wallace Fellowship в Університеті Мічигану, де вивчала політичні технології і психологію бідності[джерело?].

Восени 2019 року увійшла до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу «Фокус»[101].

У березні 2021 року Мендель увійшла до топ-100 найуспішніших жінок України за версією журналу New Voice[102], в категорії «Держчиновниці»[103].

У 2023 році стала лауреатом міжнародної премії для блогерів World Influencers and Bloggers Awards[104].

Також Мендель отримала нагороду від Головного управління розвідки Міністерства оборони України[джерело?], медаль від Папи Римського[джерело?].

Особисте життя

У стосунках із екс-заступником міністра економіки Павлом Кухтою (уряд Гончарука).[105]

Науковий ступінь

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 9 липня 2021 року № 283/2021 «Про призначення С.Никифорова Прес-секретарем Президента України»
  2. ↑ а б в Указ Президента України від 3 червня 2019 року року № 350/2019 «Про призначення Ю.Мендель Прес-секретарем Президента України»
  3. ↑ Оксана Ткаченко (04 червня 2022). Колишня прессекретарка Зеленського Юлія Мендель вийшла заміж — фото. НВ. Архів оригіналу за 04 червня 2022. Процитовано 15 грудня 2022.
  4. ↑ Указ Президента України від 9 липня 2021 року року № 282/2021 «Про звільнення Ю.Мендель з посади Прес-секретаря Президента України»
  5. ↑ а б Філолог розповіла у закордонному ЗМІ, як давала хабар у КНУ. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 1 лютого 2016. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  6. ↑ а б в г д Кто стал пресс-секретарем Зеленского? (ДОПОЛНЕНО). Детектор медіа. 3 червня 2019. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
  7. ↑ Mendel, Iuliia (21 липня 2018). Attacks on Roma Force Ukraine to Confront an Old Ethnic Enmity. The New York Times (англ.). № 21 липня 2018. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  8. ↑ Mendel, Iuliia (14 вересня 2018). 4,000 Children Flee Pollution Disaster on Ukraine-Crimea Border. The New York Times (англ.). № 14 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  9. ↑ Mendel, Iuliia (19 травня 2019). 'A Good Career, if I Satisfied Him.' Ukraine Fights Sexual Abuse, and a War. The New York Times (англ.). № 19 травня 2019. Архів оригіналу за 21 травня 2019. Процитовано 21 травня 2019.
  10. ↑ Iuliia Mendel. POLITICO. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
  11. ↑ In Ukraine, Corruption Is Now Undermining the Military. archive.is. 20 лютого 2018. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 8 червня 2019.
  12. ↑ Корупція навколо АТО: у статті NYT знайшли російський слід. Розслідування (укр.). Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
  13. ↑ Декларації: Мендель Юлія Володимирівна від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  14. ↑ Журналистка Мендель выиграла конкурс на должность пресс-секретаря Зеленского – источник (рос.). Інтерфакс-Україна. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  15. ↑ а б Ексречниця президента Юлія Мендель написала книгу про політику та свою роботу. detector.media. Детектор медіа. 1 липня 2021.
  16. ↑ Mendel, Iuliia (8 травня 2018). Iuliia Mendel: Here's how Ukraine should remember Victory Day. Kyiv Post.
  17. ↑ Iuliia Mendel. IMDb. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  18. ↑ Shell-Shocked: Ukraine's Trauma. VICE News. 28 квітня 2016. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  19. ↑ Євроатлантична Літня Академія (WEASA) 2016 | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 1 грудня 2019.
  20. ↑ Указ президента № 350/2019
  21. ↑ Claire Gatinois (2 грудня 2019). Volodymyr Zelensky : « Nous voulons un véritable cessez-le-feu ». Le Monde. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  22. ↑ Christian Esch (2 грудня 2019). "Ich will nicht, dass wir wie Bettler wirken". Der Spiegel. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  23. ↑ Wie Wolodymyr Selenskyj die Ukraine und sich selbst verändert. Der Spiegel. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  24. ↑ Piotr Andrusieczko (2 грудня 2019). Wołodymyr Zełenski: Nie pójdę na Donbas, zginęłyby setki tysięcy ludzi. Gazeta Wyborcza. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  25. ↑ Simon Shuster (5 грудня 2019). "I’m Not Afraid of the Impeachment Questions": How Ukrainian President Volodymyr Zelensky Is Navigating His Role in the World's Biggest Political Drama. Time. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  26. ↑ Президент Украины впервые попал на обложку Time. Українська правда. 5 грудня 2019. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  27. ↑ Shaun Walker, Andrew Roth (7 березня 2020). Volodymyr Zelenskiy: ‘My White House invitation? I was told it’s being prepared’. The Guardian. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  28. ↑ Свіжий номер The Guardian вийшов із фотографією Зеленського на обкладинці. Укрінформ. 7 березня 2020. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  29. ↑ Інтерв’ю Президента України Володимира Зеленського The Guardian. president.gov.ua. 8 березня 2020. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  30. ↑ Euronews показуватиме інтерв'ю Зеленського чотири дні — Мендель. New Voice. 26 серпня 2020. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  31. ↑ Sasha Vakulina (25 серпня 2020). Volodymyr Zelenskyy: 'high chance' of ending war in Ukraine 'this year'. Euronews (англ.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 27 серпня 2020.
  32. ↑ Саша Вакулина (25 серпня 2020). Владимир Зеленский: "Донбасс и Крым должны вернуться". Euronews. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
  33. ↑ Андрій Смирнов (29 жовтня 2019). Зеленський не поверне Приватбанк Коломойському. New Voice.
  34. ↑ З Коломойським нічого не обговорюємо, у нього немає виступати від імені України — прес-секрктар Зеленського. New Voice. 15 листопада 2019.
  35. ↑ "Коломойский забирает мою работу. Я ревную". Интервью Мендель – за минуту. LIGA (рос.). 27 листопада 2019. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  36. ↑ «Прессовать» меня начали моментально. Главное из интервью пресс-секретаря президента Юлии Мендель. nv.ua. Процитовано 1 грудня 2019.
  37. ↑ Юлия Мендель похвасталась образом в цветочном платье. ТСН. 28 листопада 2019. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  38. ↑ Мендель про пресконференцію Зеленського: Жодних «теплих ванн» не готували. New Voice. 19 травня 2020.
  39. ↑ Анастасія Курило (20 травня 2020). "Президента должно освещать рейтинговое издание": Мендель объяснила, как выбирали журналистов на пресс-конференцию Зеленского. ТСН. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  40. ↑ Зустріч "нормандської четвірки" пройшла дуже успішно – Мендель. Українська правда. 9 грудня 2019. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  41. ↑ Мендель заявила, что "нормандская" встреча "прошла хорошо". ТСН. 9 грудня 2019. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  42. ↑ «Ми страждаємо і боремося разом». Юлія Мендель написала колонку для The National Interest про Зеленського, транші МВФ та війни політиків. New Voice. 31 липня 2020.
  43. ↑ Iuliia Mendel (30 липня 2020). Why Ukraine Really Is On the Road to Reform. The National Interest. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
  44. ↑ Прес-секретар Зеленського запускає власне шоу на державному каналі "Дом". Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  45. ↑ "Взгляд с Банковой": пресс-секретарь Зеленского запускает собственное телешоу. ФОКУС (рос.). 15 березня 2021. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  46. ↑ Украина для Донбасса и Крыма | Взгляд с Банковой с Юлией Мендель (укр.), архів оригіналу за 19 березня 2021, процитовано 20 березня 2021
  47. ↑ Мендель запускає власне шоу на телебаченні. Українська правда. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  48. ↑ Мендель не буде ведучою телешоу на каналі «Дом». Детектор медіа. 18 березня 2021. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 18 березня 2021.
  49. ↑ "Взгляд с Банковой": канал "Дом" рассказал о дальнейшем участие Мендель в телешоу. ФОКУС (рос.). 18 березня 2021. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 20 березня 2021.
  50. ↑ Пресс-релиз ГП "МПИУ" по поводу запуска нового контента. Дом (рос.). 18 березня 2021. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  51. ↑ Мендель не будет ведущей программы «Взгляд с Банковой» на канале «Дом». www.ukrinform.ru (рос.). Процитовано 20 березня 2021.
  52. ↑ Юлия Мендель завершила работу на должности пресс-секретаря президента. Телеканал Дім. 9 липня 2021. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  53. ↑ Роман Кравець, Роман Романюк (22 липня 2021). Перестановки в Офісі президента. Хто оточує Зеленського. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  54. ↑ Джерела: Мендель йде з посади прессекретаря Зеленського. babel.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  55. ↑ Мендель йде з посади прессекретаря Зеленського, але працюватиме в Офісі президента радницею. LB.ua. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  56. ↑ Мендель залишає посаду прессекретаря президента – Подоляк. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  57. ↑ Мендель йде з посади прессекретаря президента – ЗМІ. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  58. ↑ Мендель стане позаштатним радником Єрмака з комунікацій із зарубіжними ЗМІ, - "Інтерфакс-Україна". LB.ua. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  59. ↑ Мендель підтвердила, що працюватиме з Єрмаком. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021.
  60. ↑ Мендель стане позаштатним радником Єрмака. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 8 липня 2021.
  61. ↑ Мендель стане позаштатним радником Єрмака з комунікацій із зарубіжними ЗМІ - джерело. interfax.com.ua. Інтерфакс-Україна. 8 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  62. ↑ Мендель, ймовірно, стане позаштатною радницею Єрмака – Подоляк. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 9 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  63. ↑ Мендель підтвердила, що йде у радники Єрмака. glavcom.ua. Главком. 9 липня 2021.
  64. ↑ Мендель 11 липня випустить книгу "Кожен із нас - Президент". Еспресо TV. 8 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  65. ↑ Мендель опублікувала уривок власної книги «Кожен із нас президент». Детектор медіа. 8 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  66. ↑ "Два метри сексу" та "хамуватий люмпен" Богдан: найцікавіші уривки з книги Мендель. 24 канал. 20 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  67. ↑ Олександра Комісарова (19 липня 2021). Книга колишньої прессекретарки Зеленського вийшла друком. suspilne.media. UA:Перший. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  68. ↑ Книжка Мендель називається "Кожен із нас президент".. СКРИНШОТ. Цензор.НЕТ. 8 липня 2021. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.
  69. ↑ Колишня речниця Зеленського приєдналася до проєкту «Велика деолігархізація» на телеканалі Ахметова. Громадське телебачення (українською) . 17 липня 2021. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  70. ↑ Канал Ахметова закриває програму, в якій Мендель "боролась з олігархами". Українська правда (українською) . 6 вересня 2021. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  71. ↑ Мендель приєдналася до проєкту "Велика деолігархізація" на телеканалі Ахметова. ЛІГА.net. 17 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  72. ↑ Мендель приєдналася до телепроєкту «Велика деолігархізація» на «Україна 24». Детектор медіа. 17 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  73. ↑ Мендель повернеться на телеканал Ахметова в якості колумністки. НВ (українською) . 16 вересня 2021. Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
  74. ↑ Fmr. press secretary to Zelenskyy: I believe Ukraine will win. msnbc.com (англ.). MSNBC. 20 вересня 2022.
  75. ↑ Sammie Purcell (14 вересня 2022). Former Ukrainian press secretary Iuliia Mendel to discuss book at MJCCA event. roughdraftatlanta.com (англ.). Rough Draft Atlanta.
  76. ↑ Iuliia Mendel: President Zelenskyy, Ukraine's Battle for Democracy, and What It Means for the Rest of the World. commonwealthclub.org (англ.). Commonwealth Club World Affairs. 17 вересня 2022.
  77. ↑ Joe Donahue. Iuliia Mendel writes about the Russian invasion and Ukraine’s President Zelensky in her book "The Fight of Our Lives". wamc.org (2022-09-26) . WAMC Northeast Public Radio.
  78. ↑ Zelenskyy aide gives insight on war in Ukraine in 'The Fight for Our Lives'. npr.org (англ.). NPR. 19 вересня 2022.
  79. ↑ Mónica Redondo (17 січня 2023). La estrategia detrás de la camiseta caqui: "Zelenski es el creador de su propia imagen". elconfidencial.com (ісп.). El Confidencial.
  80. ↑ а б Nellie Andreeva (21 вересня 2022). ‘The Fight Of Our Lives’ Memoir By Zelenskyy’s Former Press Secretary Acquired By Jeff Wachtel’s Future Shack For Limited Series Adaptation. deadline.com (англ.). Deadline.
  81. ↑ Михайло Гуткин (15 вересня 2022). «Чем больше вы будете на него давить, тем сильнее он будет сопротивляться». golosameriki.com (рос.). Голос Америки.
  82. ↑ The Fight of Our Lives. simonandschuster.com. Simon & Schuster.
  83. ↑ Iuliia Mendel. simonandschuster.com. Simon & Schuster.
  84. ↑ а б Iuliia Mendel (6 листопада 2024). OPINION: Donald Trump Will Be President: Let’s Not Dramatize. kyivpost.com (англ.). Kyiv Post.
  85. ↑ а б в Iuliia Mendel (30 січня 2025). Zelensky’s Former Spokesperson: Ukraine Needs a Cease-Fire Now. time.com (англ.). Time.
  86. ↑ Юрій Кобзар (29 січня 2025). Не капитуляция, а шанс выжить: Украине срочно нужен мир, - экс-помощница Зеленского. unian.net. УНІАН.
  87. ↑ а б в г 'Majority' of Ukrainians want ceasefire with Russia, Zelensky's ex-spokesperson says. france24.com (англ.). France 24. 5 лютого 2025.
  88. ↑ According to Iluiia Mendel the majority of Ukrainian want to end the war. pressenza.com. Pressenza. 3 березня 2025.
  89. ↑ Юлія Мендель (19 лютого 2025). ПОГЛЯД: Критичний момент для Європи. kyivpost.com. Kyiv Post.
  90. ↑ Iuliia Mendel (30 січня 2016). In Ukraine’s universities, trading bribes for diplomas. www.politico.eu. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 8 червня 2019.
  91. ↑ Недоведена історія: Професор буде судитися зі студенткою за звинувачення у хабарництві. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 15 січня 2020.
  92. ↑ Витяг із Єдиного державного реєстру судових рішень. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 15 січня 2020.
  93. ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень. reyestr.court.gov.ua. Процитовано 1 березня 2021.
  94. ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень. reyestr.court.gov.ua. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  95. ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень. reyestr.court.gov.ua. Процитовано 1 березня 2021.
  96. ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень. reyestr.court.gov.ua. Процитовано 1 березня 2021.
  97. ↑ Речниця Зеленського виграла суд про хабар. Що це за справа?. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 16 жовтня 2020.
  98. ↑ Vogel, Kenneth P.; Mendel, Iuliia (1 травня 2019). Biden Faces Conflict of Interest Questions That Are Being Promoted by Trump and Allies. The New York Times. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  99. ↑ Американські ЗМІ знайшли зв’язок між Луценком та адвокатом Трампа. Українська правда. 2 травня 2019. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 11 липня 2020.
  100. ↑ Tani, Maxwell (3 червня 2019). Author of New York Times’ Controversial Biden-Ukraine Story Becomes New Ukrainian President’s Spokeswoman. The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  101. ↑ Лидеры и рулевые. 100 самых влиятельных женщин. Фокус. 21 жовтня 2019. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 26 липня 2020.
  102. ↑ Журнал НВ называет 100 самых успешных женщин Украины. New Voice. 6 березня 2021. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  103. ↑ Мендель, Рожкова, Маркарова. Кто вошел в рейтинг самых влиятельных госчиновниц Украины. New Voice. 8 березня 2021. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 8 червня 2021.
  104. ↑ Зі сцени розповіла про війну в Україні. Юлія Мендель отримала блогерську премію WIBA в Каннах. life.nv.ua. New Voice. 27 травня 2023.
  105. ↑ Gazeta.ua (16 лютого 2022). Юлія Мендель зустрічається із екс-заступником міністра економіки. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.

Джерела

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мендель Юлія Володимирівна

Декларація

Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id