? Мельба червонощока
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Астрильдові (Estrildidae) Рід: Мельба (Pytilia) Вид: Мельба червонощока
Біноміальна назва
Pytilia hypogrammica Sharpe, 1870
Синоніми
Pytelia hypogrammica
Посилання
Вікісховище: Pytilia hypogrammica Віківиди: Pytilia hypogrammica ITIS: 562663 МСОП: 22719349 NCBI: 247529

Ме́льба червонощока^[2] (Pytilia hypogrammica) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)^[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці.

Довжина птаха становить 11 см. Крила короткі, округлі, хвіст короткий, квадратної форми, дзьоб конічної форми, загострений. Самці мають переважно сіре забарвлення, на обличчі у них темно-червона "маска", надхвістя і хвіст червоні, махові пера зеленувато-жовті, на животі й гузці вузькі білі смужки. У самиць голова повністю сіра. Очі червонувато-карі, дзьоб чорний, лапи тілесного кольору.

Червонощокі мельби мешкають в Гвінеї, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Буркіна-Фасо, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Чаді і Демократичній Республіці Конго. Вони живуть в лісистих саванах, трапляються поблизу людських поселень, зокрема в садах. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками до 10 птахів.

Червонощокі мельби більшу частину дня проводять в чагарниках і високій траві. Вони живляться дрібним насінням трав, дрібними комахами, іноді також плодами. Сезон розмноження у них припадає на другу половину сезону дощів, в Нігерії він триває з жовтня по січень. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з переплетених стебел трави і рослинних волокон, встелюються пір'ям, розміщується в густій рослинності. В кладці від 3-4 білуватих яйця. Інкубаційний період триває приблизно ц тижні. Насиджують і доглядають за пташенятами самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення. Червонощокі мельби іноді стають жертвами гніздового паразитизму жовтошиїх і рудошиїх вдовичок.

• Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
• Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.

Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.