| Мельба строката | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Самець строкатої мельби
 Самиця строкатої мельби
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pytilia melba (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla melba Linnaeus, 1758 Pytelia melba (Linnaeus, 1758) Zonogastris melba (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ме́льба строката[2] (Pytilia melba) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
.jpg)
_(18032382695).jpg)
Довжина птаха становить 11-13 см. Крила короткі, округлі, хвіст короткий, квадратної форми, дзьоб конічної форми, загострений. У самців голова і стегна сірі, на лобі, обличчі, щоках і підборідді червона "маска". Надхвістя і хвіст червоні. Спина і крила жовтувато-оливкові, крилах крил більш темні. Груди золотисто-жовті, живіт білуватій, пера на ньому мають темні краї, що формують смугастий візерунок. Гузка сірувато-біла. У самиць червона маска" на обличчі відсутня, голова повністю сіра. Верхня частина тіла так ж, як у самців, жовта пляма на грудях відсутня, її забарвлення подібне до забарвлення живота, однак смуги менш чіткі, ніж у самців. Очі червонувато-карі, дзьоб червоний, іноді з темною смугою зверху, лапи тілесного кольору.
Строката мельба була описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у 1758 році, в десятому виданні його праці «Systema Naturae» під назвою Fringilla melba[3]. Лінней опирався на більш ранній опис, зроблений англійським натуралістом Джорджем Едвардсом у 1750 році в праці «A Natural History of Uncommon Birds»[4]. Пізніше строкату мельбу було переведено до роду Мельба (Pytilia), введеного британським зоологом Вільямом Джоном Свенсоном у 1837 році[5]. Едвардс не був упевнений у походженні зразка птаха, а Лінней помилково визначив Китай як типову місцевість, однак у 1962 році Філіпп Кленсі виправив її на Луанду в Анголі[6][7].
Виділяють вісім підвидів:[8]
- P. m. citerior Strickland, 1853 — від південної Мавританії і Сенегалу на південь до Гвінеї-Бісау і на схід до заході Південного Судану і північного заходу Ефіопії;
- P. m. jessei Shelley, 1903 — від північного сходу Судану до північного заходу Сомалі;
- P. m. soudanensis (Sharpe, 1890) — від південного заходу Південного Судану до Ефіопії, Сомалі, північно-східної Уганди, північної і східної Кенії та північно-східної Танзанії;
- P. m. percivali Van Someren, 1919 — від центральної і південно-західної Кенії до північної і центральної Танзанії;
- P. m. belli Ogilvie-Grant, 1907 — від сходу ДР Конго і заходу Уганди до заходу Танзанії;
- P. m. grotei Reichenow, 1919 — схід Танзанії, північ Мозамбіку і схід Малаві;
- P. m. hygrophila Irwin & Benson, 1967 — північ Малаві і Замбії;
- P. m. melba (Linnaeus, 1758) — від півдня Республіки Конго і Анголи до південного заходу Танзанії і на південь до центральної Намібії, півночі ПАР і півдня Мозамбіку.
Строкаті мельби широко поширені в Субсахарській Африці, за винятком вологих тропічних лісів Західної і Центральної Африки, прилеглих вологих саван і Ефіопського нагір'я. Вони живуть в сухих саванах, в сухих чагарникових заростях та на сухих луках. Зустрічаються поодинці, парами, іноді невеликими сімейними зграйками.
Строкаті мельби ведуть переважно наземний спосіб життя, живляться комахами, переважно мурахами і термітами, дрібним насінням трав, яке шукають на землі, іноді також плодами, ягодами та дрібними безхребетними. Сезон розмноження у них припадає на завершення сезону дощів і на початок сухого сезону. Самці приваблюють самиць в типовий для астрильдових спосіб: стрибають навколо них, тримаючи в дзьобі травинку і водночас співаючи. Гніздо кулеподібне, робиться парою птахів з переплетених стебел трави і рослинних волокон, встелюються пір'ям, розміщується в чагарникових заростях або серед високої трави. В кладці від 4 до 6 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 12-13 днів. Насиджують і доглядають за пташенятами самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак залишаються поряд з гніздом і сплять всередині нього ще приблизно 2 тижні. Строкаті мельби іноді стають жертвами гніздового паразитизму вдовичок.
- ↑ BirdLife International (2016). Pytilia melba: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 180.
- ↑ Edwards, George (1751). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part III. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 128, Plate 128.
- ↑ Swainson, William John (1837). The Natural History of the Birds of Western Africa. Т. 1. Edinburgh: W.H. Lizars. с. 203.
- ↑ Zedlitz, O. Graf (1916). Das Süd-Somaliland als zoogeographisches Gebiet. Journal für Ornithologie (German) . 64: 1–120 [31]. doi:10.1007/BF02250363. S2CID 36424707.
- ↑ Clancey, Phillip Alexander (1962). On the validity of Pytilia melba damarensis Neunzig, 1928. 82: 3–5 [4].
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Melba finch - Species text in The Atlas of Southern African Birds.
- Green-winged Pytilia (Melba Finch) Species Profile
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |