З січня 2021 року Зубер є співголовою Консультативної ради з наукових і технологічних питань президента Джо Байдена (PCAST). Раніше вона була членом Національної наукової ради[4].
Марія Т. Зубер народилася 27 червня 1958 року в Норрістауні, штат Пенсільванія[5]. Вона виросла в Самміт-Гіллі, штат Пенсільванія, в Пенсільванському вугільному регіоні, одна з п'яти дітей Джозефа та Долорес (Стоффа) Зуберів. У неї є три брати, Джозеф-молодший, Стівен й Ендрю (1966—2018), а також сестра Джоанна[6]. Обидва її дідусі були шахтарями та захворіли на чорну легеневу хворобу[7].
Зубер здобула ступінь бакалавра з астрономії та геології в Пенсільванському університеті у 1980 році. Вона стала першою у своїй родині, хто навчався у коледжі[5].
Зубер здобула наукові ступені магістра та доктора філософії, обидва з геофізики, у Браунському університеті у 1983 і 1986 роках відповідно[8]. Розмірковуючи про своє рішення вступити на аспірантуру до Ліги плюща, а не у Массачусетський технологічний інститут, Зубер пожартувала: «Я пам'ятаю, як сказала, що не хочу йти в жодну школу для ботанів… і, звичайно, я найбільший ботан, який існує»[5].
Пізніше Зубер працювала в Університеті Джона Гопкінса та була науковим співробітником у Центрі космічних польотів імені Ґоддарда в Меріленді. Вона приєдналася до викладачів Массачусетського технологічного інституту у 1995 році та очолювала кафедру наук про Землю, атмосферу та планети з 2003 до 2012 рік[2]. Вона перша жінка, яка очолила науковий відділ Массачусетського технологічного інституту[3]. З 2012 року вона є віцепрезидентом з досліджень в МТІ[9].
Професійна увага Зубера зосереджена на структурі та тектоніці твердих об'єктів Сонячної системи. Вона є піонером у вимірюванні форм поверхонь внутрішніх планет і в інтерпретації того, що ці форми означають для внутрішньої структури та динаміки, термічної історії та взаємодії поверхня-атмосфера. Вона спеціалізується на використанні гравітації та лазерної альтиметрії для визначення внутрішньої структури та еволюції. Топографічні карти Марса і Місяця, створені її лазерними висотомірами на космічних кораблях Mars Global Surveyor і Lunar Reconnaissance Orbiter, точніші, ніж карти Землі. Вона була членом команди у 10 планетарних місіях НАСА, включно з Mars Global Surveyor, Dawn і MESSENGER[2][10].
Зубер зацікавилася планетологією в ранньому віці. Бажання поширити свій дитячий ентузіазм стало однією з причин, чому вона об'єдналася з колишнім астронавтом Саллі Райд, щоб додати до місії GRAIL компоненти, які б захопили уяву молодих студентів. Студентський конкурс дав назви для двох космічних апаратів місії, Ebb і Flow. Студенти також могли зареєструватися для користування інструментом MoonKAM[3][11].
У січні 2021 року Зубер призначили співголовою Консультативної ради з наукових і технологічних питань при новообраному президенту Джо Байдену[12].
2008: визнана однією з найкращих лідерів США за версією «US News & World Report»[16] разом з Фіоною Гаррісон. Зубер і Гаррісон стали першими жінками, яких обрали науковими керівниками роботизованих місій НАСА.
2009: нагорода НАСА «За досягнення групи» для команди лазерного далекомірного вимірювання місячного розвідувального орбітального апарату.
2010: нагорода НАСА «За досягнення групи» для команди місячного розвідувального орбітального апарату[17].
2013: Національне космічне товариство, Нагорода піонерів космосу в науці та інженерії, команда GRAIL[22].
2013: Виняткове досягнення НАСА в науці, наукова команда місячного розвідувального орбітального апарату[23].
2013: нагорода НАСА «За досягнення групи» для команди місячного розвідувального орбітального апарату — Експеримент з оптичного зв'язку лазерного відстанеміра[23][24].
2013: нагорода НАСА «За досягнення групи» для наукової групи Dawn[25].
2014: Премія Базза Олдріна за дослідження космосу, The Explorer's Club[26].
2015: Член Товариства вчених Університету Джона Гопкінса.[27]
США
Марія Зубер у Вікісховищі
.jpg)
