Марцевич Едуард Євгенович
Народився	29 грудня 1936(1936-12-29)  Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Помер	12 жовтня 2013(2013-10-12) (76 років)  Москва, Росія  цироз печінки
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, кіноактор, режисер, театральний режисер, педагог, театральний педагог
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна
Роки діяльності	1959—2013
Партія	КПРС
Діти	Філіп Марцевичd
IMDb	ID 0554340
Нагороди та премії

Зовнішні зображення
	Е. Є. Марцевич

Марцевич Едуард Євгенович (29 грудня 1936 — 12 жовтня 2013) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог і режисер. Заслужений артист РРФСР (1974). Народний артист РРФСР (1987).

Закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959).

З 1959 року — актор Театру ім. В. Маяковського в Москві.

З 1969 року — актор Державного академічного Малого театру в Москві.

У 1973–1975 рр. викладав у Вищому театральному училищі імені М. С. Щепкіна.

Член Спілки театральних діячів Росії (1962 р.), член Спілки кінематографістів (1975 р.), член Російської асоціації міжнародного та наукового співробітництва з країнами Балтії (Будинок Дружби, 1995 р.). Нагороджений орденом Дружби (1997 р.), орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2006), медалями «Ветеран праці» та «В пам'ять 850-річчя Москви»^[1].

Помер після важкої хвороби, похований 17 жовтня на Троєкуровському кладовищі.

Зіграв близько ста ролей в кіно і фільмах-спектаклях, у тому числі:

• «Аннушка» (1959)
• «Війна і мир» (1965—1967, Борис Друбецький)
• «Червоний намет» (1969, Фінн Мальмгрен)
• «Найостанніший день» (1973)
• «Обеліск» (1976, Павло Миклашевич
• «Чотири пори року» (1976))
• «Сімейні обставини» (1977, Никодим, вітчим
• «Хліб, золото, наган» (1980, ватажок банди, Аркадій Миколайович Мєзєнцев)
• «Ідеальний чоловік» (1980, лорд Артур Горинг)
• «Жінка в білому» (1981, сер Персіваль Глайд, баронет)
• «З вечора до полудня» (1981, Льова Груздєв)
• «Чорний замок Ольшанський» (1984, Мар'ян Пташинський, історик)
• «Будинок на дюнах» (1984, Хеддлстон)
• Гумова жінка (1991, Іван Ілліч Радонезький, скульптор, художник)
• «Боєць» (2004, т/с, «Імперіал», злодій в законі, чорна масть на зоні, авторитет)
• та ін.

Знявся в українських фільмах:

• «Лаври» (1972, Леонід Шляхтич)
• «Зелений фургон» (1983, т/ф, 2 а, Патрикеєв, батько Володі)
• «Канкан в Англійському парку» (1984, Лодзен)
• «Дорога через руїни» (1989, Михайло, вчитель)
• «Капітан Крокус» (1991, почесний лихвар)
• «Об'єкт „Джей“» (1995, французький генерал).

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.527;
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998 -С.473.

• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/2725/works/ [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]