Марк Анней Лукан
лат. M. Annaeus Lucanus
Народився	3 листопада 39 Кордуба[d], Бетіка, Римська імперія або Кордова, Андалусія, Іспанія[1]
Помер	30 квітня 65 (25 років) Рим, Римська імперія ·знекровлення
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	поет, історик, письменник, придворні чини
Сфера роботи	поезія[1] і епос[1]
Мова творів	латина
Жанр	поезія
Magnum opus	La Pharsaled
Батько	Marcus Annaeus Melad
Мати	Aciliad
Родичі	Луцій Анней Сенека і Луцій Юній Галліон Аннеан
У шлюбі з	Argentaria Pollad
Марк Анней Лукан у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Марк Анней Лукан (лат. Marcus Annaeus Lucanus, 39, Кордова — 65, Рим) — римський поет, найвидатніший римський епік після Вергілія.

Родом з Іспанії, племінник філософа Сенеки, здобув освіту в Римі у філософа Корнута, тимчасово користувався прихильністю Нерона, що перейшло в ненависть, коли імператор помітив його значний поетичний талант; наслідком цього було засудження його до смертної кари, як учасника у змові Пізона. Лукан наклав на себе руки, порізавши вени.

Його поеми «Орфей» (була відома ще в Середньовіччя), «Іліакон» (про Троянську війну і смерть Гектора), «Катахтоніон», «Сатурналії», трагедія «Медея» та інші численні твори пропали майже безслідно; крім невеликої епіграми, збереглася лише незакінчена поема «Фарсалія, або Про громадянську війну» («Bellum civile sive Pharsalia») в 10 книгах. Зміст її — боротьба між Гаєм Юлієм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Великим (49 — 47 до н. е.), Оспівується поетом у строго хронологічній послідовності до облоги Александрії, причому історичний переказ до того вірно передається поетом, що поема його має цінність й історичного джерела. Кульмінаційний момент поеми — битва при Фарсалі.

Деякі сцени написані з особливою любов'ю, причому, особливо в описах і в блискучих характеристиках героїв, виявляється великий поетичний і ораторський талант Лукана. У вихованого в правилах стоїчної школи поета піднесений погляд на події, що виразився і у виборі теми, і в тузі за втраченою римським народом свободою.

Мова Лукана сильна і виразна, але вірш його не так оброблений, як у Вергілія. Серед давніх критиків Квінтіліан хвалив твори Лукана за щирість почуття, силу і багатство думок, але зараховував його швидше до ораторів, ніж до поетів. Поет Марціал відповідав на цей відгук вказівкою на велику кількість читачів у Лукана.

Тексти:

• Латинський текст [Архівовано 27 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Видання схолій до Лукану (1869) (лат.)
• Фрагменти: Baehrens A. Fragmenta poetarum Romanorum. Leipzig, 1886. P. 365—368.

Переклади:

• У серії «Loeb Classical Library» поема видана під № 220. (Lucan: With an English Translation, ed. by J.D. Duff (Cambridge, Massachusetts, 1962); [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.])
• У серії «Collection Budé»: поема видана в 2 томах.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Марк Анней Лукан

• Уривки: http://lib.ru/POEEAST/LUKAN/ [Архівовано 8 травня 2011 у Wayback Machine.]

1. ↑ ^{а б в} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. ↑ BeWeB
   d:Track:Q77541206
3. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
   d:Track:Q50358336