Микола Маринич
отець Микола
Народився	25 вересня (7 жовтня) 1885 Бровки, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	17 листопада 1921(1921-11-17) (36 років) Малі Міньки, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія, Українська СРР ·розстріл
Країна	УНР Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Київська духовна семінарія
Учасник	Перший зимовий похід і Другий зимовий похід
Членство	Всеукраїнська православна церковна рада
Титул	протопресвітер
Військове звання	капелан Армії УНР
Конфесія	Московський патріархат, УАПЦ
Батько	Агафон Маринич

Микола Агафонович Маринич (рос. Николай Агафонович Маринич; 25 вересня 1885, с. Бровки — 17 листопада 1921, с. Малі Міньки) — православний священник, протоієрей, капелан Армії УНР, керівник головної управи військового духовенства^[1], член Всеукраїнської православної церковної ради^[2].

Народився у с. Бровки Сквирського повіту Київської губернії Російської імперії.

Закінчив Київську духовну семінарію РПЦ МП.

У 1914 р. отримав єпархіальну нагороду — набедреник (Радомисльський повіт Київської губернії)^[3].

Став членом Військового клубу імені П. Полуботка^[1], і як представник клубу о. М. Маринич брав участь у формуванні 1-го Українського козацького полку ім. Б. Хмельницького. 17 квітня 1917 р. добровільно вступив до лав 1-го Українського козацького полку імені Б. Хмельницького та став його полковим священиком.

Від 6 грудня 1917 р. став головним священиком військ Української Центральної Ради, від 13 березня 1918 р. був капеланом Інструкторської школи старшин, від 17 липня 1918 р. був капеланом в Окремій Запорізькій дивізії Армії Української Держави, від 11 грудня 1918 р. — капеланом Окремого Чорноморського коша військ Директорії УНР, від 1 лютого 1919 р. — капелан Залізнично-технічного корпусу та 9-ї Залізничної дивізії ДАУНР, від 20 грудня 1919 р. — капелан Збірної (згодом 4-ї) Київської дивізії АУНР^[1].

Наказ Головної команди військ УНР № 32 від 5 жовтня 1920 р.^[4]:

На підставі висновків реєстраційної комісії на дійсну українську військову службу по військово-духовній офіції зараховуються: до складу штабу 4-ї Київської дивізії-протоієрей Микола Мариніч, до складу штабу 2-ї Волинської дивізії — протоієрей Василь Сукачів, до складу штабу 4-ї Київської запасної бригади — протоієрей Анатолій Волкович, до складу штабу Окремої кінної дивізії — протоієрей Михайло Овертович

У березні 1921 р. був на з'їзді українських військових капеланів у м. Тарнів, організованому міністром ісповідань УНР Іваном Огієнко^[5].

Учасник Першого Зимового походу. У листопаді 1921 р. брав участь у Другому Зимовому поході.

Потрапив у полон під час бою під с. Малі Міньки і замордований більшовиками.

Мав від шлюбу трьох дітей у с. Почуйки Сквирського повіту Київської губернії.

• Тинченко Я. Ю., Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // «Військові священики Армії Української Народної Республіки: Біографічні дані найвідоміших військових священиків Армії УНР»
• «Маринич Миколай Агафонович» // Перерва В. С., Історія шкільництва в містах і селах Київщини XIX — поч. XX ст. [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.] — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2008. — 627 с. — С. 599.