Левтова Марина Вікторівна
Народилася	27 квітня 1959(1959-04-27)[1] Q20625938?, Мегіно-Кангаласький улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР
Померла	27 лютого 2000(2000-02-27) (40 років) Роздори (Московська область)d, Одинцовський район, Московська область, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1982)
Роки діяльності	з 1976
У шлюбі з	Юрій Мороз
Діти	Дарія Мороз
IMDb	nm0506305
Нагороди та премії

Мари́на Ві́кторівна Ле́втова (рос. Левтова Марина Викторовна; *27 квітня 1959 — †27 лютого 2000) — радянська і російська кіноактриса. Заслужена артистка Росії (1999).

Марина Вікторівна Левтова народилася 27 квітня 1959 року в Мегіно-Кан-Галаському районі Якутії в сім'ї лікаря. Через розпорядження певних владних структур батько Левтової був змушений переїхати сюди ще до народження дочки. Згодом сім'я Левтових переїхала до Ленінграду, де пройшло дитинство і юність Марини.

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії.

З 1982 року — актриса кіностудії ім. М. Горького.

Знялась у 50 фільмах:

• «Ключ без права передачі» (1976, Юля)
• «Тихі трієчники» (Алина Вадимівна)
• «Старі друзі» (Милочка)
• «Останній шанс» (1978, Надя Ніколаєва, учениця ПТУ, комсорг)
• «Коник» (1978, Ніна Головачова, подруга Олени)
• «Рідна справа» (1979)
• «Моя Анфіса» (1979, Анфіса)
• «Рафферті» (1980, Енн, дочка Рафферті)
• «Юність Петра» (1980, Ольга Буйносова)
• «На початку славних справ» (1980, Ольга Буйносова)
• «Кожен третій» (1980, Маша)
• «На чужому святі» (1981, Лариска)
• «Тричі про кохання» (1981, Лена, бібліотекар)
• «Інспектор ДАІ» (1982, вчителька історії Катерина Іванівна)
• «Владивосток, рік 1918» (1982, Шура, дружина Суханова)
• «Пацани» (1983, подруга Кості)
• «Життя Берліоза» (1983, Люба)
• «Тайговий моряк» (1983, Аня)
• «З життя начальника карного розшуку» (1983, суддя)
• «Клітка для канарок» (1983, працівниця вокзального телеграфу)
• «ТАРС уповноважений заявити...» (1984, Ольга)
• «Ще люблю, ще сподіваюся» (1984, Люся)
• «Милий, любий, коханий, єдиний...» (1984, мати Даші)
• «Віра, надія, любов» (1984)
• «Про кота...» (1985, Принцеса)
• «Секунда на подвиг» (1985, Раїса Новиченко)
• «Нагородити (посмертно)» (1986, Іра Алексєєва)
• «Державний кордон. Рік Сорок перший» (1986, Ольга Бєлова)
• «Таємниці мадам Вонг» (1986, шантажистка)
• «Перекид через голову» (1987, Ніна Максимівна, Асіна вчителька)
• «Візит до Мінотавра» (1987, перша дружина Страдіварі)
• «Лілова куля» (1987, Царівна-жаба)
• «Нехай я помру, господи…» (1988, вихованка дитбудинку)
• «У бору брусниця» (1989, Олена, молода дружина Михайла)
• «Підземелля відьом» (1990, Біллегуррі (Белогурочка) — дочка і спадкоємиця вождя дружнього Землі племені)
• «Час печалі ще не прийшов» (1995) тощо.

Також знімалась в українських кінокартинах:

• «Напередодні прем'єри» (1978, Лера)
• «Наближення до майбутнього» (1986, Саша Крапивіна)
• «Любочка» (1984, т/ф, Любочка)
• «Каталажка» (1990)

• Андреев. Дорога к главной роли // Зкран-87. М., 1987. — С.135—140;
• Голубцов В. Марина Левтова і Юрій Мороз // Новини кіноекрана. 1989. № 4. — С.12-13;
• Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.171.