Марина / Маргарита
Свята Маргарита (1518, Рафаель)
Народилася	304(0304) Антіохія, Пісідія
Померла	4 грудня 267 / 306 Антіохія, Пісідія ·обезголовлення
Шанується	католицизм, православ'я
У лику	великомучениця
День пам'яті	13 липня/20 липня
Патрон	Тарноруда, вагітні жінки
Атрибути	хрест, дракон
Медіафайли на Вікісховищі

Мари́на (грец. Μαρίνα), або Маргари́та (лат. Margarita; бл. 289—304) — римська діва-християнка, свята, мучениця. Точних історичних відомостей про її життя немає^[1]. Загинула в часи правління імператора Діоклетіана^[1]. За переказом, народилася в Антіохії, Пісідія, Римська імперія^[1]. Була донькою язичницького жерця^[1]. Втратила матір невдовзі після народження і виховувалася нянькою, що сповідувала християнство. Після хрещення й прийняття обітниці цнотливого життя порвала з батьком, жила у няньки^[1]. Виросла вродливою і доброчесною дівчиною. Відмовилася стати дружиною римського префекта Олівія, який після невдалих залицянь, притягнув її до громадського суду в Антіохії. Так само відмовилася вшановувати язичницьких богів імперії, за що була засуджена до смертної кари^[1]. Чудом залишалася неушкодженою під час спалення живцем та варіння в окропі^[1]. Остаточно страчена шляхом відрубання голови^[1]. У східнохристиянській традиції зветься Мариною; день її вшанування — 13 липня^[1]. У західнохристиянській традиції, завдяки «Золотій легенді», відома як Маргарита; її вшановують 20 липня^[1]. В іконографії та живописі зображується у вигляді діви з хрестом в руці, яка перемагає дракона або чорта. Мощі святої зберігаються в різних частинах Європи — Римі, Монтеф'ясконе, Брюсселі, Брюгге, Парижі тощо^[1]. Патрон вагітних жінок^[1]. Одна зі святих яка явилась Жанні д'Арк. Входить до числа 14 помічників. Також — Марина Великомучениця, Маргарита Антіохійська

У VIII ст. імператриця Марія перенесла частину мощей святої в Константинополь. Вони зберігалися в монастирі Пантепонту (Всевидця Христа) до взяття міста в 1204 році хрестоносцями. Іншу частину мощей святої перенесли 908 року з Антіохії до Тоскани і помістили в Монте-Фіасконе.

1213 року певний Йоан де Бореа взяв в одному з монастирів Константинополя срібну скриньку з кистю руки святої. Ці мощі врятували його від бурі на шляху до Венеції. Пізніше їх помістили в веніціанському храмі святого Ліберала, після чого саму церкву перейменували в честь святої Марини. До XVII ст. вони залишалися там. У XIX ст. цю святиню перенесли в храм святого Томи в тому ж місті.

Частинки її мощей у великій кількості знаходяться на Афоні. Частина руки святої знаходиться в Ксенофонті, ліва рука з кистю — в Іверському монастирі, в монастирі Філофея — нога, в Пантелеймоновому монастирі — одно з ребр; великі частини мощей її є в Хіландарі та Есфігмені.

У Зугдіді (Грузія) зберігається частина руки. Частинки мощей великомучениці є в Росії: в Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі, в московському храмі Воскресіння Христового (Сокільники) в скринці, принесеній зі Святої Гори в 1863 році старцем єромонахом Арсенієм.

• Покровительство — звільнення від важких пологів.

• Пам'ять — 30 липня (Святої великомучениці Марини).

• MacRory, Joseph. St. Margaret [Архівовано 10 грудня 2021 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 9. New York: Robert Appleton Company, 1910.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марина Антиохійська

• Икона - Святая Великомученица Марина (Маргарита) Антиохийская
• Middle English life of St. Margaret of Antioch, edited with notes by Sherry L. Reames [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]
• Життя Св. Марини [Архівовано 7 серпня 2008 у Wayback Machine.]