| село Малі Будища | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Полтавський район |
| Тер. громада | Опішнянська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53080350230084034 |
| Основні дані | |
| Населення | 548 |
| Площа | 2,762 км² |
| Густота населення | 198,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38163 |
| Телефонний код | +380 5353 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°58′42″ пн. ш. 34°36′16″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
179 м[1] |
| Відстань до районного центру |
40 км |
| Найближча залізнична станція | Полтава-Київська |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Малі Будища | |
 Малі Будища | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Малі́ Бу́дища — село в Україні, в Опішнянській селищній громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 548 осіб. Колишній центр Малобудищанської сільської ради.
Походження назви
Про походження назви зафіксовано дві версії. За однією, вона походить від назви місця, де видобували селітру або поташ — «буди»; за іншою — від «будок», у яких мешкали переселенці з півдня.[2]
Географія
Село розташоване на відстані 1 км від правого берега річки Ворскла, вище за течією на відстані 2,5 км розташоване село Хижняківка, нижче за течією — смт Опішня. Межує із селом Попівка.
Історія
Малі Будища відомі з XVIII століття. Спочатку називалось Будочки, потім Малі Будищечки. Входили до складу Опішнянської сотні.
З 1781 року входило до складу Миргородського (згодом Зіньківського повіту) Чернігівського намісництва. З 1796 року — Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії.
За ревізіями 1859, 1863 років у Малих Будищах існувала церква, бібліотека, земська школа. Головним заняттям населення було сільське господарство, мешкали гончарі, теслярі, кравці. 1893 року на хуторі було 63 гончарських господарств, на зламі ХІХ–ХХ ст. — 32, на початку 1910-х років — 76, у сер. 1920-х років. — 73. Події 1930-х років (колективізація, розкуркулення, репресії) негативно позначилися на місцевому гончарстві. На той час у Малих Будищах діяли філія Опішнянської артілі «Червоний гончар» та гончарня колгоспу «ХІ-річчя КНС». Нетривале пожвавлення гончарства було характерним для ІІ пол. 1940-х років. Однак, непосильні податки та примусові державні позички призвели до того, що тільки окремі гончарі-кустарі протрималися до кінця 1960-х років.[2]
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. З 1930 року діяв колгосп «ХІ-річчя КНС».
Жертвами голодомору 1932—1933 років стало 932 особи,[3] від репресій 1937—1939 року постраждало 68 односельчан.
Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 6 жовтня 1941 до 18 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 158 чоловік, загинуло на фронтах 235 односельчан, під час визволення села полягло 440 радянських воїнів.[4]
У роки війни місцевий активіст Ващенко Костянтин Якович проводив агітаційно-масову роботу серед населення проти німецької влади. Заарештований і відправлений у концтабір м. Кременчука. Доля невідома.[5]
1991 року на базі Малобудищанської восьмирічної школи введена в експлуатацію Малобудищанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
Населення
1859 року у власницькому селі налічувалось 216 дворів, мешкало 1259 осіб, існувала церква.[6]
1863 року — 236 дворів та 1351 житель. 1900 року у 320 дворах проживало 1509 осіб.
1926 року у селі Малі Будища Малобудищанської сільської ради Опішнянського району Полтавської округи — 402 господарства, 1894 мешканця. 1990 року — 630 жителів.
| 1859 | 1863 | 1900 | 1926 | 1990 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 259 | 1 351 | 1 509 | 1 894 | 630 | 548 |
| ▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▼ |
Економіка
Функціонують два приватних підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур.[7]
Інфраструктура
У селі діє дошкільний навчальний заклад «Світлячок». У 2011—2012 навчальному році в ньому навчалось 19 вихованців.[8]
Загальну середню освіту здобувають в ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2010—2011 навчальному році школа має 11 класів-комплектів, у яких навчався 101 учень[9].
У Малих Будищах працює Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.
Архітектура
Пам'ятники
- Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1967 року);
Культові споруди
Різдвяно-Богородицька церква — дерев'яний храм, збудований наприкінці XVII ст. Тричі перебудовувалась. На території церковного подвір'я розташовані три могили священиків: Петра Фесенка-Навроцького, Івана Мельникова і невідомого.[10][11]
Відомі люди
- Боярчук Марія Степанівна (1922—1999) — майстриня керамічного розпису.
- Гарбуз Василь Степанович (1882—1972) — український різьбяр.
- Линник Зінаїда Петрівна (1911—1990) — українська майстриня керамічного розпису.
- Шумлянський Олександр Михайлович (1748—1795) — лікар-учений, медичний діяч, засновник гістологічної науки в Росії.
- Шумлянський Павло Михайлович (1750, за іншими даними 1754 — 1821) — лікар-хірург, фармаколог, діяч медичної освіти.
Пам’ятка природи
На території приватного підприємства села зростає Малобудищанський дуб віком біля 380 років - ботанічна пам’ятка природи місцевого значення. [12]
Див. також
Примітки
- ↑ Погода в селі Малі Будища. Архів оригіналу за 25 червня 2008. Процитовано 2 червня 2008.
- ↑ а б Міщанин В. Д. — Гончарство північної групи малих осередків опішнянського гончарного району (ІІ половина XIX-ХХ ст.) — Автореферат — с. 11
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- ↑ Малі Будища // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. 510—511. ISBN 5-88500-033-6
- ↑ Німецький терор на Полтавщині (1941—1943 роки). Зіньківський район. Архів оригіналу за 5 червня 2010. Процитовано 14 вересня 2012.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
- ↑ Організації Малих Будищ. Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 14 вересня 2012.
- ↑ ДНЗ «Світлячок». Відділ освіти Зіньківської РДА. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 14 вересня 2012.
- ↑ Малобудищанська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 14 вересня 2012.
- ↑ Міщанин В. // У Малих Будищах парафіяни повернули із забуття імена священиків, які працювали на духовній ниві у XIX столітті [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] — Православіє в Україні (Перевірено 13 липня 2012)
- ↑ Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009 — С. 371—373
- ↑ Вікові та меморіальні дерева Полтавщини. ГО “ВЕЛОПОЛТАВА” ; упоряд. Ю. М. Репало. – Київ : Видавництво ТОВ “Основа” – 2021. – 32 с ISBN 978-966-984-064-6
|
Це незавершена стаття з географії Полтавської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |