Мико́ла Олександрович Малюжи́нський (9 травня 1903, Любар — 15 жовтня 1943, Рівне) — український священник.

Випускник семінарії в Крем'янці. 1931 закінчив православний богословський відділ Варшавського університету. Був на службі Божій у селі Тилявка. На початку 1932 призначений благочинним Лановецького благочиння, одночасно служив у храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Його стараннями у 1937—1938 роках православний прихід кількаразово зріс.

В 1930 роках на Лановеччині й Шумщині польські прикордонники примусово навертали в католицизм селян — так звана мала пацифікація. Проти цієї сваволі виступили священик Микола Малюжинський, посли Степан Баран та Степан Скрипник.

1938—1941 — за відстоювання прав православних М. Малюжинський переведений у с. Кримне (нині Волинської області); згодом — генеральний вікарій Люблінського дистрикту Генеральної губернії, член Холмської духовної консисторії (нині Польща)^[1].

22 червня 1941 був серед інших (генерал Олександр Загродський, Ярослав Старух, Богдан Шемет, Михайло Крат) підписантом відозви Українського національного комітету у Кракові до української політичної еміграції із закликом згуртування сил для побудови Української держави. За німецької окупації працював спочатку в Холмі, де був членом Духовної Консисторії, потім на Волині. 4 травня 1942 був представником архієпископа Полікарпа у Рівному в Райхскомісаріатові при визнанні німецькою владою існування УАПЦ. У вересні 1942 від імені Полікарпа узгоджував конфлікт щодо почерговості служінь УПЦ і УАПЦ в Свято-Покровському храмі Луцька.

В ніч з 15 на 16 липня 1943 в Луцьку арештовано до 70 представників інтелігенції, серед них й найближчі співробітники митрополита Полікарпа — члени Адміністратури УАПЦ протоієрей Малюжинський і І. Власовський, член Консисторії протоієрей А. Селепина, ув'язнені в Рівному. 15 жовтня 1943 Малюжинський розстріляний серед 33 в'язнів Рівненської в'язниці за зв'язки з повстанцями — разом з о. Володимиром Мисечком (член Церковного Управління при Владиці Платоні).

28 липня 2019 відбулося відкриття меморіальної дошки^[2] та було проведено урочисте погашення поштової марки і конверта на честь просвітницької діяльності отця Миколи Малюжинського у Ланівцях^[3].

• «Богословський Вісник». Орган УАПЦеркви на еміграції. 4.2. 1948. І. Власовський. «Пам'яти Пастиря-Мученика». Стор. 157—163).
• Проблеми гуманітарних наук, наукові записки ДДПУ, випуск 22, 2008
• Отець Микола Малюжинський на тлі епохи: Монографія. — Луцьк: Редакційно-видавничий відділ «Вежа» Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000. 
• Стратили за... патріотизм [Текст] : [у Ланівцях встановили пам' ятну дошку на честь розстріляного нацистами священника М. Малюжинського] // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 32 (14 серп.). — С. 7.

•  Церква Покрови Пресвятої Богородиці м. Ланівці
• Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• 1917-39 — воля і окупація [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ МАЛЮЖИНСЬКИЙ Микола Олександрович. Тернопільщина (укр.). 21 березня 2022. Процитовано 19 лютого 2025.
2. ↑ На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку церковному та громадському діячу (фото). Терен (укр.). 29 липня 2019. Процитовано 19 лютого 2025.
3. ↑ Вперше в Лановецькій громаді — урочисте погашення поштової марки, створеної на честь просвітницької діяльності отця Миколи Малюжинського - Голос Лановеччини (укр.). 29 липня 2023. Процитовано 19 лютого 2025.