| Максуд Шах | |
|---|---|
| Народився | 1864 Хамі, Сіньцзян-Уйгурський автономний район, КНР |
| Помер | 1930 Хамі, Сіньцзян-Уйгурський автономний район, КНР |
| Країна | .svg){kind=small} Династія Цін Республіка Китай (1912—1949) |
| Діяльність | політик |
Максуд Шах (1864—1930) (Шах Мексут, кит.: 沙木胡索特; уйг. مقصود شاه) — уйгурський джасагський князь (ціньван) Кумульського ханства в Китаї з 1882 по 1930 рік, він був останнім правителем династії Борджигідів.
Максуд Шах був ханом Кумула з 1882 по 1930 рік і був правителем ханства в одинадцятому поколінні.
Сім'я Максуда походила від Чагатай-хана і правила цією територією з часів династії Юань, хоча до ХХ століття всі інші ханства в Туркестані розпалися. Максуд розмовляв тюркською мовою з китайським акцентом і часто носив китайський одяг[1], а також вільно розмовляв китайською.[2] Відомо, що він пив багато алкоголю і не дозволяв нікому його фотографувати.[3]
У 1882 році Максуд-шах змінив свого дядька Мухаммада-шаха на посаді правителя Кумульського ханства. Хани офіційно були васалами династії Цін, і кожні шість років повинні були відвідувати Пекін, щоб бути слугами імператора протягом 40 днів.[4][5] На відміну від решти Сіньцзяну, який був підданий державному заселенню, Кумульське ханство не було відкрито для поселення ханьцями.[6] Як данину імператору він послав дині.[7]
Під керівництвом хана Кумулом керував двадцять один бег, і він отримав 1200 таелів сріблом від уряду Сіньцзяну після того, як надіслав данину.
У 1912 році під час Сіньхайської революції династія Цин була повалена та замінена Китайською Республікою, яка негайно призначила Ян Цзенсіня новим губернатором Сіньцзяна. Ян був монархістом і підтримував ханство, і в результаті васальний статус ханства не був порушений.
Коли Ян Цзенсінь був убитий у 1928 році, на посаді губернатора Сіньцзяна його змінив воєначальник-губернатор Цзінь Шурень, період правління якого був відзначений чварами, корупцією та етнічною нетерпимістю.
Після смерті Максуд-шаха в 1930 році губернатор Цзінь Шурень замінив ханство трьома провінційними адміністративними округами Хамі, Іхе та Іу. Синові Максуд-шаха та призначеному спадкоємцю Насіру[8] не було дозволено стати його наступником на престолі, і наступні події спровокували Кумульське повстання[9] за сприяння Юлбарс-хана, який служив канцлером Максуда при дворі.[10]
- ↑ Andrew D. W. Forbes (1986). Warlords and Muslims in Chinese Central Asia: a political history of Republican Sinkiang 1911-1949. Cambridge, England: CUP Archive. с. 43. ISBN 0-521-25514-7. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ S. Frederick Starr (2004). Xinjiang: China's Muslim borderland. M.E. Sharpe. с. 74. ISBN 0-7656-1318-2. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ Christian Tyler (2004). Wild West China: the taming of Xinjiang. New Brunswick, New Jersey: Rutgers University Press. с. 97. ISBN 0-8135-3533-6. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ Alexander Douglas Mitchell Carruthers, Jack Humphrey Miller (1914). Unknown Mongolia: a record of travel and exploration in north-west Mongolia and Dzungaria, Volume 2. Lippincott. с. 489. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ Alexander Mildred Cable, Francesca French (1944). The Gobi desert. Hodder and Stoughton. с. 134. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ James A. Millward (2007). Eurasian crossroads: a history of Xinjiang. Columbia University Press. с. 190. ISBN 978-0-231-13924-3. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ James A. Millward (2007). Eurasian crossroads: a history of Xinjiang. Columbia University Press. с. 190. ISBN 978-0-231-13924-3. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ Andrew D. W. Forbes (1986). Warlords and Muslims in Chinese Central Asia: a political history of Republican Sinkiang 1911-1949. Cambridge, England: CUP Archive. с. 44. ISBN 0-521-25514-7. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ James A. Millward (2007). Eurasian crossroads: a history of Xinjiang. Columbia University Press. с. 191. ISBN 978-0-231-13924-3. Процитовано 28 червня 2010.
- ↑ Kate James (2006). Women of the Gobi: Journeys on the Silk Road. Pluto Press Australia. с. 178. ISBN 1-86403-329-0. Процитовано 28 червня 2010.