Майоров Олександр Михайлович | |
---|---|
Народився | 13 вересня 1920[2] Вольський район, СРСР |
Помер | 14 січня 2008[1] (87 років) Москва, Росія |
Поховання | Кунцевський цвинтар |
Країна | СРСР |
Діяльність | мемуарист, політик |
Alma mater | Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Учасник | німецько-радянська війна, операція «Дунай» і Війна в Афганістані 1979—1989 |
Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
Військове звання | генерал армії |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Олекса́ндр Миха́йлович Майо́ров (13 вересня 1920, село Покурлей Саратовської губернії, тепер Саратовської області, Російська Федерація — 14 січня 2008, Москва) — радянський військовий діяч, генерал армії (1977), учасник війни в Афганістані (з 1980 по 1981 рік — головний військовий радник збройних сил Демократичної Республіки Афганістан) У 1968 році, будучи командувачем військ 38-ї Армії, брав участь у вторгненні військ Організації Варшавського договору до Чехословаччини.
Кандидат у члени ЦК КПРС (1971—1981). Депутат Ради Національностей Верховної Ради СРСР 8—11 скликань (1970—1989) від Узбецької РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Обирався членом Бюро ЦК Комуністичної партії Латвії у 1976—1980 роках.
Біографія
Народився у родині заможного селянина.
У Червоній армії з 1940 року. У вересні 1940 року вступив до Златоустівського військово-інженерного училища, яке закінчив на початку німецько-радянської війни. Протягом двох років, будучи заступником і командиром саперної роти на курсах молодших політруків Приволзького військового округу, займався підготовкою офіцерських кадрів для фронту.
У січні 1943 року був призначений дивізійним інженером 8-ї гвардійської кавалерійської дивізії. Брав участь у боях на Воронезькому, Західному, 1-му і 2-му Українському фронтах, воював на територіях Угорщини і Чехословаччини. Член ВКП(б) з 1943 року.
Після закінчення війни командував батальйоном, одночасно проходив навчання у Військовій академії імені Фрунзе, яку закінчив в 1951 році. Подальшу службу проходив в управлінні штабу військового округу. З 1954 року послідовно командував мотострілецьким і механізованим полками, через кілька років — мотострілецькою бригадою і танковою дивізією.
У 1963 році, закінчивши Військову академію Генерального штабу, був призначений 1-м заступником начальника штабу Приволзького військового округу. З 1965 по 1966 рік керував групою радянських військових радників у Єгипті.
У липні 1966 — жовтні 1968 року — командувач військ 38-ї армії (Прикарпатський військовий округ). Влітку 1968 року генерал Майоров зі своєю армією брав участь у вторгнення військ Варшавського договору на територію Чехословаччини.
У Чехословаччині прослужив більше чотирьох років, очолюючи з жовтня 1968 до липня 1972 року Центральну групу радянських військ. З часом в архіві командарма накопичилося 4 тисячі сторінок документів. Через тридцять років наважився розповісти правду про вторгнення військ, написавши книгу: «Вторгнення. Чехословаччина, 1968» (1998 р.).
У липні 1972 — серпні 1980 року — командувач військ Червонопрапорного Прибалтійського військового округу. У 1977 році йому було присвоєно звання генерала армії.
У липні 1980 року був призначений 1-м заступником Головнокомандувача Сухопутних військ СРСР. На цій посаді, будучи одночасно з 4 серпня 1980 по 29 жовтня 1981 року головним військовим радником збройних сил Демократичної Республіки Афганістан, генерал армії Майоров спланував і здійснив перші великі загальновійськові операції радянської армії у взаємодії з збройними силами ДРА. Пізніше про свою участь у Афганській війні генерал написав книгу «Правда про Афганську війну», що вийшла в світ у 1996 році.
З 1987 року перебував у групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.
Потім — на пенсії у місті Москві, де й помер 14 січня 2008 року.
Звання
- генерал-майор
- генерал-лейтенант (23.02.1967)
- генерал-полковник (21.02.1969)
- генерал армії (28.10.1977)
Нагороди
- три ордени Леніна
- орден Жовтневої Революції
- три ордени Червоного Прапора
- орден Олександра Невського
- два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня
- три ордени Червоної Зірки
- медалі СРСР і РФ
- іноземні нагороди
Примітки
- ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ Майоров Александр Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Посилання
- Біографія А. [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.] М. Майорова на сайті «Хронос» [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Біографія А. [Архівовано 16 січня 2018 у Wayback Machine.] М. Майорова на сайті видавництва «Права Людини» [Архівовано 16 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Спогади генерала армії А. М. Майорова про події в Чехословаччині в 1968 році [Архівовано 16 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Народились 13 вересня
- Народились 1920
- Померли 14 січня
- Померли 2008
- Померли в Москві
- Поховані на Кунцевському кладовищі
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Випускники Військової академії Генштабу
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Олександра Невського
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю Жукова
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Відня»
- Нагороджені медаллю «За визволення Праги»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Кавалери ордена Білого лева
- Кавалери ордена Червоного Прапора (Монголія)
- Генерали армії (СРСР)
- Депутати Верховної Ради СРСР 10-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 8-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 9-го скликання
- Мемуаристи СРСР
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Депутати Верховної Ради УРСР 7-го скликання