Майдан Ірини Бугримової
Будівля цирку на майдані
Район	Основ'янський
Колишні назви
Занетіченський (від заснування і до початку XIX століття), Воскресенський (з початку XIX століття і до 1922 року), Урицького (з 1922 і до 2003 року)
Транспорт
Автобуси	128
Трамваї	3
Покриття	бруківка, бетонні плити, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	1-3: Харківський державний цирк (№1), офісна будівля (№3)
Архітектурні пам'ятки	Воскресенський храм (зруйновано) Старообрядницький храм Святої Трійці (зруйновано)
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Майдан Ірини Бугримової у Вікісховищі

Майдан Ірини Бугримової — майдан у історичному центрі Харкова в Основ'янському районі.

Майдан утворився як пустир між приватної забудови ще наприкінці XVII століття на острові між річками Нетіча та Харків^[1]. Цей район мав назву міжріччя, а площу на початку XIX століття називали Занетіченською від річки Нетіча^[2]. Церква Воскресіння Христового заснована до 1655 року на території Краснокутського провулку (280 метрів на схід від сучасного майдану Ірини Бугримової). 1742 року храм переміщено на територію Занетіченської площі^[3].

1822 року на мапі міста вперше майдан згадується як Воскресенська площа^[4]. У XIX та на початку XX століття тут розташовувалися м'ясні лавки, облаштовано місця для продажу дров^[1][5][6]. Воскресенський храм декілька разів перебудовували, останній раз у 1872 році, коли надбудовано третій ярус на дзвіниці. Після захоплення міста радянською владою, собор закрили. 3 листопада 1922 року він був знесений^[7], майдан у тому ж році перейменовано на честь Мойсея Соломоновича Урицького — російського революційного та політичного діяча, голови Петрограцької НК, вбитий 30 серпня 1918^[8][9][10].

У 1974 році на майдані за типовим проєктом, розробленим у 1966 році московським інститутом «Діпротеатр» (архітектори С. М. Гельфер та Г. В. Напреєнко, конструктор В. Корнілов) побудована будівля цирку^[11][12]. Проєктна місткість — 2047 глядачів. У кінці 1960-х — середині 1970-х років проєкт цирку був реалізований ще в дев'яти великих містах колишнього СРСР, спочатку в Новосибірську, а далі в Уфі, Самарі, Донецьку, Пермі, Луганську, Воронежі, Кривому Розі і Брянську^[13]. Кругла будівля виконана у стилі модернізм, має панорамні вікна та великий навіс. Площа навколо цирку реконструйована, створено центральну алею до установи, розплановано клумби й фонтан^[14]. На перехресті вулиць створено підземний пішохідний перехід, а наземні переходи відсутні, що створює незручності для пішоходів та маломобільних людей.

У 2003 році Харківська міська рада ухвалила рішення про перейменування майдану на честь російської акторки Ірини Бугримової. Вона деякий час працювала у цирку, але жила у Москві, де й похована.

Майдан має площу приблизно 21 м², обмежений Нетіченською набережною та Воскресенською вулицею з півночі та півдня та забудовою із заходу та сходу. За адресою майдан Ірини Бугримової розташовані лише дві будівлі — харківський цирк (№ 1) та офісна будівля (№ 3)^[15], через майдан проходить трамвайний маршрут № 3 та автобусний маршрут № 128^[16]. Площа викладена бруківкою та бетонними плитами.

Мапа Харкова 1903 року. Цифрою 8 помічено Воскресенську церкву, на північному заході від неї старообрядницька церква Святої Трійці без підписів

Парафіяльний трипрестольний храм Воскресіння Христового вперше згадується у 1655 році. Він заснований на території Краснокутського провулка (280 метрів на схід від сучасного майдану Ірини Бугримової). 1742 року храм переміщено на територію Занетіченської площі^[3]. Протягом 1783—1789 років зводять новий храм, однак через погану якість будівництва, його довелося знести за 6 років. До 1792 року при церкві було кладовище^[17]. У 1795—1797 роках храм перебудовують у камені за проєктом архітектора Петра Антоновича Ярославського^[18][3]. 1828 року дерев'яний частокіл був замінений кам'яною огорожею^[4]. У 1857 році церква реконструйована за проєктом А. І. Под'якова^[19]. В 1870-х роках храм знову перебудовують^[3]. 1872 року на дзвіниці надбудували третій ярус, 1885 року відновлено іконостас головного вівтаря кіоти Донської ікони Божої Матері та Миколи Чудотворця, його облицьовано кришталем разом з суміжними іконами^[3].

Воскресенська церква, окрім того, що є однією з найстаріших, була ще й однією з найбагатших та найбагатолюдніших у Харкові. Парафіянами були в основному купці, які залишали великі пожертви. Багато ікон у храмі мали дорогі оправи та шати, що коштували як будинок. 1803 року купець Аникеєв подарував церкві ікону Святої Трійці та ікону Воскресіння Христового. В церкві зберігалося Євангеліє 1815 року з багатим окладом і зображеннями Євангелістів та срібний хрест 1786 року^[17]. З 1863 до 1865 року Воскресенський храм був градським собором Харкова^[20]. Будівля церкви була виконана у стилі класицизм, однобанна, з триярусною дзвіницею. Фасади прикрашені простими наличниками, по боках по два фронтони. Дзвіниця й барабан крім наличників прикрашені ще й пілястрами.

Після захоплення міста радянською владою, собор закрили. 3 листопада 1922 року він був знесений, майдан у тому ж році перейменовано на честь Мойсея Соломоновича Урицького — російського революційного та політичного діяча, голови Петрограцької НК, вбитий 30 серпня 1918^{[7][8][9][10]}. Собор стояв на місці перетину майдану з Воскресенською вулицею, нині на цьому місці пустир. З 1764 року на площі стояла також старообрядницька церква Святої Трійці^[18]. На її місці у 1970-х роках і побудували цирк^[21].

• 
  Майдан та краєвид на Поділ та Троїцьку церкву
• 
  Воскресенська церква (зруйнована)
• 
  Воскресенська церква зі сторони Греківської вулиці
• 
  Воскресенська церква з боку Нетіченського мосту
• 
  Мапа 1914 року, де позначено Воскресенську та старообрядницьку церкви (112, 126)
• 
  Мапа Харкова 1817 року
• 
  Старообрядницька церква Святої Трійці (зруйнована)

• Воскресенский храм / Олександр Стадник. Старий Харків, 2021
• Вулиці старого Харкова / Парамонов Андрій, Харків, 2020

У Вікіпедії є проєкт «Харків»