Ця стаття стосується теми
Буддизм
Історія Хронологія Будда Ранній буддизм Собори[en] Поширення буддизму Шовковим шляхом[en] Буддійський модернізм
Концепт[en] Чотири Благородні Істини Вісімковий Шлях Колесо Дхарми П'ять складових Непостійність Страждання Не-Я Причинна обумовленість Середній шлях Порожнеча Етика Карма[en] Переродження[en] Сансара[en] Космологія[en]
Тести Трипітака Тапітака Тибетський канон
Практика Три коштовності Панча Шила Параміта Медитація Філософські міркування Пунья Праджня Буддійські піснеспіви
Нірвана Просвітлення Чотири ступені Аргат Пратьякабуддаяна Бодгісаттва
Традиція Тхеравада Махаяна Хінаяна Ваджраяна
Буддизм за країнами[en] Китай[en] Україна Індія Японія Бутан Франція Корея[en] США[en] Шрі-Ланка[en] Тибет В'єтнам[en]
Критика   Портал «Релігія»
п о р

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Жовтень 2011)

Мадг'яміка, мадг'ямака — перша філософська школа буддизму Махаяни. Виникла в Індії у 2 ст. н. е. Її створення приписують Нагарджуні. У 6 ст. М. розділилася на два напрями — прасангіку і сватантрику. У 8 ст. зі сватантрики вийшли школи саутрантика-сватантрика та йогачара-сватантрика.

У Китаї мадг'яміка відома під назвою Саньлунь-цзун, або «Школа трьох трактатів». Її заснував кашмірець Кумараджива (334-413) на початку 5 ст. Наприкінці VI ст. вчення школи систематизував Цзіцзан. До 7-8ст. ця філософська школа відіграє значну роль у становленні китайського буддизму. У Тибеті у 8 ст. цей напрям популяризували мадг'яміки Шантаракшита та Камалашила. Мадг'яміка — провідна філософська школа тибетського буддизму, в межах якої створено величезний літературний комплекс. Література мадг'яміки оновлюється і сьогодні, насамперед, творами ієрархів тибетських шкіл. Серед них — Далай-Лама XIV.

Філософське тлумачення мадг'яміки шляху Махаяни було спробою уникнути крайнощів у ствердженні та запереченні, що демонструє відома формула «чатух-коті»:

А є В; А не є В; Немає ні А, ні В; Немає ані не-А, ані не-В.

Всі посилки цієї формули доводять, що інтелектуальні міркування не придатні для вислову істини. Досягнення істини (парамартха-сатья) можливе лише шляхом духовного вдосконалення, співчуття і мудрості, накопиченні моральних чеснот, а також знань, що триває протягом багатьох життів. Цей процес «визрівання до пробудження» відбувається за певних обставин. Зовнішня сторона цього процесу є ілюзорною (майя), порожньою (шунья) та повністю позбавлена незалежної сутності (ніх-свабхава). Але саме в цьому світі, де все суть відносне та взаємно обумовлене, відбувається зустріч двох (пізніше — чотирьох) тіл Будди — ілюзорного та абсолютного.

Щодо природи дгарм мадг'яміка займала помірковану позицію: дгарми не є вічними, вони позбавлені постійних якостей, але водночас не зникають безслідно і назавжди. Положення про відсутність індивідуальної душі мадг'яміка розповсюджує і на дгарми. Основні положення мадг'яміки: вчення про порожнечу, вчення про двоїсту істину, вчення про тіла Будди, вчення про серединний шлях звільнення.

Нерідко вказують, що мадг'яміка суттєво вплинула на формування індуїстської школи адвайта-веданти.

• В. П. Андросов. Мадхьямика. // Буддизм от А до Я.- М.: «Республика», 1992. — С. 172—173. (рос.)