Магнус III
король
Початок правління:	1275
Кінець правління:	1290
Попередник:	Вальдемар I
Наступник:	Біргер Магнуссон
Дата народження:	1240(1240)
Країна:	Швеції
Дата смерті:	1290(1290)
Місце смерті:	Швеція
Поховання	Ріддаргольменська церква[1][2]
Дружина:	Гельвіга Гольнштейнська
Діти:	Інгеборга (1277—1319) Біргер (1280—1321) Ерік (1282—1318) Вальдемар (1283—1318)
Династія:	Фолькунги
Батько:	Біргер Магнуссон
Мати:	Інгеборга Еріксдоттір

Ма́гнус III, також Магнус Ла́дулос (1240–1290) — король Швеції в 1275—1290 роках. Походив із династії Фолькунгів. Прізвисько Ладулос значить «засув від стайні».

Був сином ярла Біргера Магнуссона й Інгеборги Еріксдоттір. Про молоді роки Магнуса збереглося мало відомостей. Після того як його батько фактично очолив Швецію, Магнус став герцогом Седерманландським. Він зберігав вірність своєму братові королю Вальдемару I.

Після смерті батька 1266 року Магнус повстав проти брата з метою захопити владу. Боротьба між братами тривала кілька років зі змінним успіхом. Нарешті, 14 червня 1275 року в битві біля Гуви Магнус разом із братом Еріком за підтримки данських військ розбив Вальдемара I й захопив владу.

24 травня 1276 був коронований у Кафедральному соборі міста Уппсала архієпископом Уппсальським Фольке Йоганссоном.

Спочатку він призначив Вальдемара намісником провінції Геталанд, проте вже 1278 року позбавив його цієї посади, а 1288 року запроторив до замку Нючопінг.

За правління Магнуса III остаточно сформувався прошарок світської аристократії (фрельсів) на засадах декрету 1280 року, ухваленого в Альсне. Там же прийнято низку чинних для всього суспільства законів, що захищали права окремої особи. 1281 року були затверджені церковні привілеї.

Дружина — Гельвіга, донька Герарда, графа Гольштейнського.

Діти:

• Інгеборга (1277—1319)
• Біргер (1280—1321)
• Ерік (1282—1318)
• Вальдемар (1283—1318)

• Throne of a Thousand Years, Jacob Truedson Demitz, Ristesson Ent, Los Angeles, 1996

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Магнус III (король Швеції)