Ліон Фойхтванґер
нім. Lion Feuchtwanger
Псевдонім	Jacob Arje[1], Sepp Trautwein[1] і J. L. Wetcheek[1]
Народився	7 липня 1884(1884-07-07) Мюнхен
Помер	21 грудня 1958(1958-12-21) (74 роки) Лос-Анджелес ·рак шлунка
Поховання	Вудлон (Санта-Моніка)d
Громадянство	Німецька імперія,  Веймарська республіка,  США
Національність	єврей
Діяльність	письменник, романіст, драматург
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, HU Berlin і Гімназія Вільгельмаd
Жанр	роман, п'єса
Magnum opus	Jew Süssd, The Oppermannsd, Die Jüdin von Toledod, The Josephus Trilogyd і Goyad
Брати, сестри	Ludwig Feuchtwangerd і Martin Feuchtwangerd
У шлюбі з	Marta Feuchtwangerd
Автограф
Нагороди	Літературна премія міста Мюнхенаd (1957)
Ліон Фейхтванґер у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ліо́н Фейхтванґер (нім. Lion Feuchtwanger) (нар. 7 липня 1884, Мюнхен — пом. 21 грудня 1958, Лос-Анджелес) — німецький письменник^[5] єврейського походження.

Народився в заможній єврейській родині. Здобув гуманітарну освіту в гімназії, потім у Мюнхенському та Берлінському університетах. Вивчав німецьку філологію, філософію, санскрит. Наприкінці 1900-х років Фейхтванґер працював театральним критиком, перекладав і обробляв трагедії Есхіла, К. Марло, комедії Аристофана^[6].

Початок літературної діяльності Фейхтванґера відноситься до 1901 року: книга «Самотні», у якій було два оповідання, філологічні дослідження, театральні рецензії. У 1905—1907 роках Фейхтванґер написав два томи «Маленьких драм» і роман «Глиняний бог» (1910).

У 1908 році Фейхтванґер заснував літературний журнал «Шпігель», який служив «розвиткові революційних тенденцій» у Німеччині. У 1914 році Фейхтванґер пішов на фронт, але незабаром його демобілізували за станом здоров'я. Антивоєнні погляди письменник висловив у вірші «Пісня полеглих» (1915), у п'єсі «Військовополонені» (1915) і в п'єсі «Мир» (1918). У роки війни багато працював над п'єсою «Воррен Гастінгс» (1916) і начерками роману «Єврей Зюсс» (1918). У листопаді 1918 року письменник став свідком революції в Баварії. Усе пережите й побачене автор відобразив у драматичному романі «Тисяча дев'ятсот вісімнадцятий рік» (1920). У 1922 році Фейхтванґер у співавторстві з Б. Брехтом опублікував п'єсу «Едуард ІІ».

Другий роман Фейхтванґера — «Єврей Зюсс» (написаний між 1920/1922). Події, описані в романі, відбуваються в першій половині 18 століття. Автора приваблювала насамперед наявність у людей прагнення до переходу в інший стан. Такими якостями володіє головний герой роману — процвітаючий фінансист Йозеф Зюсс Оппенгеймер. «Єврей Зюсс» — улюблений роман письменника, однак для нього довго не знаходилося видавця, і тому третій роман Фейхтванґера — «Потворна герцогиня» (1923), дія якого відноситься до 14 ст., вийшов раніше, був добре прийнятий критиками й відкрив шлях «Євреєві Зюссу». 2 листопада 1927 року в газеті «Берлінер Тагеблатт» Фейхтванґер опублікував статтю «Стан справ у літературі», у якій ішлося про післявоєнну німецьку літературу. Ця стаття — своєрідний маніфест письменника-реаліста, і лише в другу чергу літературний аналіз.

Фейхтванґер був і талановитим новелістом. 1930 року в Берліні була опублікована перша збірка оповідань письменника «Синя сорочка з Ітаки». Пізніше багато його оповідань («Оповідання про фізіолога доктора Б.» (1934), «Вірний Петер» (1946), «Парі» (1946) та ін.) друкувалися в періодиці та виходили окремими книгами.

Романи трилогії «Зала очікування» («Успіх», 1930; «Родина Опперман», 1933; «Вигнання», 1939) об'єднані антифашистською тематикою: в «Успіху» описані перші кроки фашистів, «Родина Опперман» розповідає про прихід фашистів до влади, «Вигнання» розповідає про долю німецьких емігрантів.

У 1930-і роки остаточно склалася концепція «фейхтванґерівського історичного роману» — насамперед роману про сучасність. Роман «Родина Опперман», написаний у 1933 році, вийшов в Амстердамі у видавництві «Кверідо». У ньому використаний характерний прийом літератури 20 століття — розкриття трагедії суспільства через опис трагедії однієї родини.

Роман «Вигнання» вийшов у світ 1938 року в журналі «Інтернаціонале Літератур», повністю книгу видало в 1940 році видавництво «Кверідо». Тема роману — життя німецьких емігрантів у Парижі. В основу сюжету покладено реальні події, пов'язані з викраденням нацистами журналіста — емігранта Якоба.

Після приходу до влади фашистів (1933) Фейхтванґер, як і багато інших діячів культури й мистецтва, був позбавлений громадянства, його майно було конфісковано, бібліотека спалена, а голову письменника оцінили в 10 тисяч марок. Письменник втік у Францію, де в Парижі був створений Союз німецьких письменників під головуванням Л. Франка. Фейхтванґер був одним з ініціаторів Паризького конгресу, увійшов у секретаріат постійного бюро Міжнародної асоціації письменників для захисту культури.

У 1932—1942 роках виходить у світ трилогія Фейхтванґера «Йосип»: романи «Юдейська війна» (1932), «Сини» (1935) і «Настане день» (1942), головний герой якої — давньоримський історик і письменник Йосип Флавій. Роман «Лже-Нерон» (1936).

З 1939 році Фейхтванґер жив у місті Санарі-Сюр-Мер (Франція), а в 1940 році він оселився в США, у передмісті Лос-Анджелеса Пасифік-Палісейдес. У 1943 році письменник узяв участь у конгресі письменників у Лос-Анджелесі, у тому ж році вийшов роман «Брати Лаутензак» (у рукописі «Чудотворець»), який продовжив серію антифашистських романів. Роман «Сімона», присвячений Другій світовій війні, побачив світ через рік, у 1944-му, англійською мовою, а у 1945 він був виданий в Амстердамі німецькою мовою.

Після війни письменник звертався винятково до історичного жанру. Основним об'єктом у його нових романах стала Велика Французька революція (1789—1794). Основою першого роману «Лиси у винограднику, або Зброя для Америки» (1947) стала ідея неподоланності прогресу, що несла із собою епоха революції. Незакінчене есе «Будинок Дездемони», або «Велич і границі історичного оповідання» присвячене природі історичного жанру. У 1948 році з'явилася п'єса Фейхтванґера «Потьмарення розумів, або Диявол у Бостоні», у якій письменник виступив проти «холодної війни»; вона викликала міжнародний резонанс. До 125-річчя з дня смерті іспанського художника Франсиско Гойї Фейхтванґер написав роман «Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» (1951). Особливістю побудови твору є те, що кожна глава закінчується білими віршами, у рядках яких міститься ідея даної глави й своєрідний висновок з неї. У 1953 році у світ вийшов роман «Мудрість дивака, або Смерть і перетворення Жана-Жака Руссо». Роман «Іспанська балада» (або «Єврейка з Толедо») (1955) присвячений подіям 12 століття, часу хрестових походів, Реконкісти. У 1953 році Фейхтванґеру була присуджена Національна премія уряду НДР.

1. Фейхтвангер Л. Сім'я Оппенгеймів. – К., 1936. – 387 с. Переклад З. Йоффе, за ред. І. Маненка.
2. Фейхтвангер Л. Юдейська війна [Архівовано 23 травня 2018 у Wayback Machine.]. – К., 1937. – 500 с. Переклад з нім. І. Маненка.
3. Фейхтвангер Л. Сини. – К., 1938. – 456 с.
4. Фейхтвангер Л. Гойя, або Тяжкий шлях пізнання. – К., 1957. – 576 с. Переклад з нім. Ю. Бедзика і М. Овруцької.
5. Фейхтвангер Л. Успіх [Архівовано 23 травня 2018 у Wayback Machine.]. - К., 1981. - 744с. Переклад з нім. О. Синиченка.

• Jaretzky, Reinhold (1998), Lion Feuchtwanger: mit Selbstzeugnissen und Bilddokumenten (вид. 5-те), Reinbeck bei Hamburg: Rowohlt, ISBN 3-4995-0334-4
• von Sternburg, Wilhelm (19999), Lion Feuchtwanger. Ein deutsches Schriftstellerleben, Berlin: Aufbau-Taschenbuch-Verlag, ISBN 3-7466-1416-3
• Wagner, Hans (1996), Lion Feuchtwanger, Berlin: Morgenbuch, ISBN 3-3710-0406-6

• Фейхтвангер Ліон // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 659. — ISBN 966-692-744-6.
• Фейхтванґер Ліон [Архівовано 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Lion Feuchtwanger Papers, 1884—1958 [Архівовано 21 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• Villa Aurora [Архівовано 8 липня 2008 у Wayback Machine.]