Лінія Гаммерсміт-енд-Сіті | |
---|---|
Лондонський метрополітен | |
Відкриття першої ділянки | 1863 |
Довжина, км | 26 км |
Кількість станцій | 29
|
Наземні ділянки | Є |
Електродепо | Гаммерсміт |
Лінія Гаммерсміт-енд-Сіті (англ. Hammersmith & City) — лінія лондонського метрополітену, прокладена між станціями Гаммерсміт та Баркінг. Лінія позначена на схемі лондонського метрополітену рожевим кольором. Лінія завдовжки 25,5 км обслуговує 29 станцій. Між станціями Фаррінгдоном та Олдгейт-Іст прямує під Лондонським Сіті, звідси і назва лінії. Тунелі мілкого закладення. Більшість перегонів і всі станції використовуються спільно з однією або декількома лініями: Дистрикт, Кільцева, Метрополітен, 2011/12 перевезено 114.6 мільйонів пасажирів.[1]
10 січня 1863 року Metropolitan Railway відкрила трафік першим підземним залізничним маршрутом у світі між Паддінгтоном та Фаррінгдоном. Наступного року була відкрита залізниця на захід від Паддінгтону до Гаммерсміту, яка незабаром була під спільною орудою «Metropolitan» та Great Western Railway. Лінія була розширена на схід, поетапно, до 1884 року до Східно-Лондонської залізниці. Лінія була електрифікована в 1906 році, а в 1936 році, після того, як Metropolitan Railway була поглинена London Passenger Transport Board, лінія Гаммерсміт-енд-Сіті була продовжена маршрутом колишньої District Railway до Баркінга. На схемах метро Лінія Гаммерсміт-енд-Сіті до 1990 року була зображена як частина лінії Метрополітен, з 1990 року — окрема лінія.
Рухомий склад
Потяги є частиною лінії Bombardier Movia,[2] мають максимальну швидкість 100 км/год[2]. Поїзд S з 7 вагонів має пасажиромісткість 865 пасажирів проти 739 для заміненого поїзда з 6 вагонів C-класу.[3][4] З довжиною 117 метрів потяги S Stock на 24 метри довші, ніж 93-метровий потяг C stock, через це платформи на станціях були подовжені.[5]
Депо
Депо лінії знаходиться у Гаммерсміті, неподалік від станції Гаммерсміт, побудованої Great Western Railway на початку 20 ст.
Список станцій
Станція | Фото | Відкриття[6] | Додаткова інформація | Розташування |
---|---|---|---|---|
Гаммерсміт | 13 червня 1864 | Відкриття на сьогоденному місці 1 грудня 1868 року.[6] | 51°29′39″ пн. ш. 000°13′30″ зх. д. / 51.49417° пн. ш. 0.22500° зх. д. | |
Голдгок-роуд | 1 квітня 1914 | 51°30′07″ пн. ш. 000°13′37″ зх. д. / 51.50194° пн. ш. 0.22694° зх. д. | ||
Шепгердс-Буш-маркет | 13 червня 1864 | Відкриття на сьогоденному місці 1 квітня 1914.[6] Перейменовано з "Шеффердс-Буш" у 2008.[7] | 51°30′21″ пн. ш. 000°13′35″ зх. д. / 51.50583° пн. ш. 0.22639° зх. д. | |
Вуд-лейн | 12 жовтня 2008 | [8] | 51°30′35″ пн. ш. 000°13′27″ зх. д. / 51.50972° пн. ш. 0.22417° зх. д. | |
Летімер-роуд | 16 грудня 1868 | Зачинена 17 січня — 1 серпня 2011 на реконструкцію[9] | 51°30′50″ пн. ш. 000°13′02″ зх. д. / 51.51389° пн. ш. 0.21722° зх. д. | |
Ледброк-гроув | 13 червня 1864 | Відкрито як Ноттінг-гілл, перейменовано на Ноттінг-гілл-енд-Ледброк-гроув у 1880, Ледброк-гроув (Норт-Кенсінгтон) у 1919 та Ледброк-гроув у 1938.[6] | 51°31′02″ пн. ш. 000°12′38″ зх. д. / 51.51722° пн. ш. 0.21056° зх. д. | |
Вестборн-парк | 1 лютого 1866 | Відкриття на сьогоденному місці 1 листопада 1871,[6], станція Great Western main-line до 1992.[10][11][12] | 51°31′16″ пн. ш. 000°12′04″ зх. д. / 51.52111° пн. ш. 0.20111° зх. д. | |
Роял-Оук | 30 жовтня 1871 | Як станція Great Western main-line до 1934.[13] | 51°31′09″ пн. ш. 000°11′17″ зх. д. / 51.51917° пн. ш. 0.18806° зх. д. | |
Паддінгтон | 10 січня 1863 | Відкрита як Паддінгтон (Бішопс-роуд), перейменована в 1948.[6] Пересадки на лінії Бейкерлоо, Кільцева та Дистрикт та залізничну станцію Паддінгтон |
51°31′07″ пн. ш. 000°10′46″ зх. д. / 51.51861° пн. ш. 0.17944° зх. д. | |
Еджвар-роуд | 10 січня 1863 | Пересадка на потяги ліній Кільцева, Дистрикт | 51°31′12″ пн. ш. 000°10′04″ зх. д. / 51.52000° пн. ш. 0.16778° зх. д. | |
Бейкер-стріт | 10 січня 1863 | Пересадка на потяги ліній Бейкерлоо, Джубилі та Метрополітен. | 51°31′19″ пн. ш. 000°09′25″ зх. д. / 51.52194° пн. ш. 0.15694° зх. д. | |
Грейт-Портленд-стріт | 10 січня 1863 | Відкрита як «Портленд-роуд», перейменована на «Грейт-Портленд-стріт» у 1917. Мала назву «Грейт-Портленд-стріт-енд-Риджентс-парк» в 1923–33.[6] | 51°31′26″ пн. ш. 000°08′38″ зх. д. / 51.52389° пн. ш. 0.14389° зх. д. | |
Юстон-сквер | 10 січня 1863 | Відкрита як «Гавер-стріт» та перейменована в 1909.[6] Пересадки на залізничну станцію Юстон. | 51°31′33″ пн. ш. 000°08′09″ зх. д. / 51.52583° пн. ш. 0.13583° зх. д. | |
Кінгс-кросс-Сент-Панкрас | 10 січня 1863 | Відкрита як «Кінгс-кросс», перейменована на «Кінгс-кросс-енд-Сент-Панкрас» в 1925 та «Кінгс-кросс-Сент-Панкрас» в 1933. Відкрито на цьому місці in 1941[6] Пересадки на Північну, Пікаділлі, Вікторія та на залізничні станції Сент-Панкрас, Кінгс-кросс |
51°31′49″ пн. ш. 000°07′27″ зх. д. / 51.53028° пн. ш. 0.12417° зх. д. | |
Фаррінгдон | 10 січня 1863 | Відкрита як «Фаррінгдон-стріт». Відкрито на цьому місці у 1865. Перейменовано на «Фаррінгдон-енд-Хай-Голборн» в 1922 та Фаррінгдон в 1936.[6] Пересадка на потяги Thameslink. |
51°31′12″ пн. ш. 000°06′19″ зх. д. / 51.52000° пн. ш. 0.10528° зх. д. | |
Барбікан | 23 грудня 1865 | Відкрита як «Олдерсгейт-стріт», у 1910 перейменовано на «Олдерсгейт», в 1923 — на «Олдерсгейт-енд-Барбікан», в 1968 — на «Барбікан».[6] | 51°31′13″ пн. ш. 000°05′52″ зх. д. / 51.52028° пн. ш. 0.09778° зх. д. | |
Моргейт | 23 грудня 1865 | відкрита як «Моргейт-стріт», сьогоденна назва з 1924.[6] Пересадка на Північну лінію та приміську Northern City Line |
51°31′07″ пн. ш. 000°05′19″ зх. д. / 51.51861° пн. ш. 0.08861° зх. д. | |
Ліверпуль-стріт | 11липня 1875 | Лютий — липень 1875 використовувалась як залізнична.[14] Пересадка на потяги ліній Центральна, Кільцева та залізничну станцію «Ліверпуль-стріт» |
51°31′04″ пн. ш. 000°04′59″ зх. д. / 51.51778° пн. ш. 0.08306° зх. д. | |
Олдгейт-Іст | 6 жовтня 1884 | Пересадка на лінію Дистрикт. На сьогоденному місці з 1938.[6] | 51°30′55″ пн. ш. 000°04′20″ зх. д. / 51.51528° пн. ш. 0.07222° зх. д. | |
Вайтчепел | 6 жовтня 1884 | Пересадка на потяги London Overground. Відкрито як «Вайтчепл (Майл-Енд)», перейменовано у 1901..[6] | 51°31′08″ пн. ш. 000°03′40″ зх. д. / 51.51889° пн. ш. 0.06111° зх. д. | |
Степні-Грін | 23 червня 1902 | Обслуговує лінію Metropolitan з 1941.[6] | 51°31′19″ пн. ш. 000°02′47″ зх. д. / 51.52194° пн. ш. 0.04639° зх. д. | |
Майл-Енд | 2 червня 1902 | кросплатформова пересадка на Центральну лінію. | 51°31′30″ пн. ш. 000°01′59″ зх. д. / 51.52500° пн. ш. 0.03306° зх. д. | |
Боу-роуд | 11 червня 1902 | Залізнична станція відкрита в 1876 на сьогоденному місці з 1892.[15] Обслуговує лінію Metropolitan з 1936,[6] Залізнична станція зачинена в 1947.[15] | 51°31′38″ пн. ш. 000°01′29″ зх. д. / 51.52722° пн. ш. 0.02472° зх. д. | |
Бромлі-бай-Боу | 2 червня 1902 | Відкрита у складі LT&SR у 1894, під назвою «Бромлі», трафік на LT&SR закрито в 1940 і перейменовано в 1967.[6][16] | 51°31′26″ пн. ш. 000°00′41″ зх. д. / 51.52389° пн. ш. 0.01139° зх. д. | |
Вест-Гем | 2 червня 1902 | Пересадка на лінії Джубилі DLR, та National Rail. Мала назву Вест-Гам (Менор-роад) у 1924 — 1969, обслуговувала лінію Метрополітен з 1941, припинення трафіку Метрополітен та LT&SR з 1994[6][17] | 51°31′41″ пн. ш. 000°00′14″ сх. д. / 51.52806° пн. ш. 0.00389° сх. д. | |
Плейстоу | 2 червня 1902 | Станція LT&SR з 1858[18] Metropolitan service began in 1936.[6] | 51°31′53″ пн. ш. 000°01′02″ сх. д. / 51.53139° пн. ш. 0.01722° сх. д. | |
Аптон-парк | 2 червня 1902 | Станція LT&SR з 1877.[19] Обслуговує лінію Metropolitan з 1936.[6] | 51°32′06″ пн. ш. 000°02′04″ сх. д. / 51.53500° пн. ш. 0.03444° сх. д. | |
Іст-Гем | 2 червня 1902 | Залізнична станція відкрита в 1858.[20] Обслуговує лінію Metropolitan з 1936.[6] | 51°32′20″ пн. ш. 000°03′06″ сх. д. / 51.53889° пн. ш. 0.05167° сх. д. | |
Баркінг | 2 червня 1902 | Пересадка на потяги National Rail та London Overground. Станція LT&SR відкрита у 1854.[21] Припинення трафіку District Railway 1905–1908. Обслуговує лінію Metropolitan з 1936.[6] | 51°32′21″ пн. ш. 000°04′54″ сх. д. / 51.53917° пн. ш. 0.08167° сх. д. |
Мапа
Примітки
- ↑ Performance: LU Performance Data Almanac. Transport for London. 2011–2012. Архів оригіналу за 14 лютого 2013. Процитовано 17 січня 2013.
- ↑ а б Metro — London, United Kingdom. Bombardier. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 27 січня 2011.
- ↑ Rolling Stock: C Stock. Transport for London. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ Rolling Stock: S stock. Transport for London. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 10 січня 2012. Note: The table erroneously says "Length per car", instead of "Length per train".
- ↑ 'S' stock making its mark. Modern Railways. London. December 2010. с. 46.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Rose, 2007.
- ↑ Modernisation complete as Shepherd's Bush Tube station re-opens (Пресреліз). Transport for London. 7 жовтня 2008. Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 6 лютого 2013.
- ↑ New Wood Lane Underground station opens (Пресреліз). Transport for London. 14 жовтня 2008. Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 8 грудня 2012.
- ↑ Latimer Road station to close for three months for engineering works (Пресреліз). Transport for London. 14 січня 2011. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 7 лютого 2013.
- ↑ Leboff, (1994, с. 152) adds that the station opened as 'Westbourne Park & Kensal Green' and was served from the outset by the GWR, whereas Butt, (1995, с. 244) gives the GWR serving from 1871.
- ↑ Butt, 1995, с. 244.
- ↑ Leboff, 1994, с. 152.
- ↑ Leboff, 1994, с. 116.
- ↑ Jackson, 1986, с. 70.
- ↑ а б Butt, 1995, с. 41.
- ↑ Butt, 1995, с. 45.
- ↑ Butt, 1995, с. 245.
- ↑ Butt, 1995, с. 186.
- ↑ Butt, 1995, с. 238.
- ↑ Butt, 1995, с. 88.
- ↑ Butt, 1995, с. 27.
Посилання
- Hammersmith & City Line. Clive's Underground Line Guides. 14 грудня 2007. Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 11 липня 2008.
- Hammersmith & City Line Underground Stations – Facts, Trivia And Impressions. Randomly London. 8 серпня 2013. Архів оригіналу за 26 вересня 2013. Процитовано 24 вересня 2013.
- Butt, R. V. J. (1995). The Directory of Railway Stations: details every public and private passenger station, halt, platform and stopping place, past and present (вид. 1st). Sparkford: Patrick Stephens Ltd. ISBN 978-1-85260-508-7. OCLC 60251199.
- Jackson, Alan (1986). London's Metropolitan Railway. David & Charles. ISBN 0-7153-8839-8.
- Leboff, David (1994). London Underground Stations. Ian Allan. ISBN 978-0-7110-2226-3.
- Rose, Douglas (December 2007) [1980]. The London Underground: A Diagrammatic History (вид. 8th). Capital Transport. ISBN 978-1-85414-315-0.