Людо Кук
Людо Кук у 1980 році
Особисті дані
Народження	25 вересня 1955(1955-09-25)
	Берхемd, Антверпен, Бельгія
Смерть	9 жовтня 1985(1985-10-09) (30 років)
	Едегем, Антверпен[d], Антверпен, Фламандський регіон, Бельгія
Зріст	184 см
Громадянство	Бельгія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1965–1971	«Берхем»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1971–1972 «Берхем» 7 (7) 1972–1983 «Андерлехт» 292 (54) 1983–1984 «Інтернаціонале» 9 (0) 1984–1985 «Асколі» 0 (0) 1985 «Моленбек» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1974–1984 Бельгія 46 (4)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
Людо Кук у Вікісховищі

Людовік «Людо» Кук (нід. Ludo Coeck, 25 вересня 1955, Антверпен — 9 жовтня 1985, Едегем) — бельгійський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуб «Андерлехт», з яким став дворазовим володарем Кубка кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, а також володарем Кубка УЄФА. Крім цього виступав за національну збірну Бельгії, з якою був учасником чемпіонату світу та Європи.

Народився 25 вересня 1955 року в районі Берхем міста Антверпен. З дитинства Людо займався футболом, в 9 років вступив до школи місцевого клубу «Берхем». Кумиром Людо був італієць Джанні Рівера. Рослий, але технічний Кук швидко розвивався і на початку 1970-х років дебютував в основному складі, з'явившись ще й у молодіжній збірній Бельгії.

У сезоні 1971/72 16-річний Людо Кук дебютував в основному складі «Берхема», що грав у другому дивізіоні, під керівництвом тренера Ріка Коппенса. Всього у тому сезоні молодий півзахисник зіграв за клуб 7 матчів другого дивізіону чемпіонату Бельгії і забив 7 голів, допомігши команді посісти перше місце. Гравець привернув до себе увагу кількох топ-клубів Бельгії, хоча батько наполягав, щоб Людо не виїжджав з рідного міста і продовжив виступи за основний склад. Однак влітку 1972 року Констант Ванден Сток, президент «Андерлехта», переконав Людо і клуб покинути «Берхем». Ціна трансферу склала близько 5 мільйонів бельгійських франків, що еквівалентно приблизно 120 тисячам євро.

17-річний Кук потрапив до команди, в якій грали зокрема Франсуа ван дер Ельст, Роб Ренсенбрінк, Поль ван Гімст, Уго Броос і Жілбер ван Бінст. Головний тренер Георг Кесслер випустив Людо в листопаді 1972 року в основному складі в матчі проти «Стандарда» з Льєжа. через місяць Кук забив свій перший гол у матчі проти «Сент-Трюйдена». У своєму другому сезоні під керівництвом Урбена Бремса Людо остаточно закріпився у складі, почавши грати важливу роль в команді. Він допоміг їй виграти чемпіонат Бельгії в тому сезоні. Кук був досить розумним гравцем, який добре вмів читати гру і володів відмінною технікою удару. Його удари з лівої ноги доставляли складність воротарям багатьох команд^[1].

У середині 1970-х років Кук став провідним півзахисником «Андерлехта». За допомогою Арі Гана він став одним із стовпів півзахисту клубу, будучи одночасно плеймейкером. У 1976 році Кук вийшов з командою у фінал Кубка володарів кубків УЄФА, в якому «Андерлехт» виграв у «Вест Гем Юнайтед» з рахунком 4:2, але ще в першому таймі Людо отримав травму і був замінений.

З цього моменту для Кука почалася чорна смуга, оскільки його постійно почали переслідувати травми. Більш того, він почав зловживати алкоголем, через що пропускав змагання. Іноді він навіть вступав у бійки і отримував поранення, проте продовжував виступати, незважаючи на проблеми. Під керівництвом Раймона Гуталса, якого він знав по роботі зі збірною Бельгії, Кук не боявся за своє місце в команді. 1977 року у фіналі Кубка володарів кубків брюссельський клуб з Куком програв, але в наступному 1978 році йому знову підкорився Кубок кубків, а потім і другий Суперкубок Європи.

У 1979 році Кук отримав серйозну травму коліна, і експерти стверджували, що це кінець футбольної кар'єри Людо. Однак через дев'ять місяців Кук повернувся в клуб і продовжив тренування. У вересні 1981 року його чекала ще одна проблема: в одній з міжнародних зустрічей проти польського «Відзева» він отримав чергову травму після підніжки суперника. Людо забрали на ношах з поля, і він знову повинен був чекати кілька місяців до свого повернення на поле. Знову оглядачі боялист того, що Кук не повернеться на свій колишній рівень, до того ж у гравця завершувався контракт з «Андерлехтом», і клуб пропонував Людо перейти в «Льєрс» в обмін на найкращого бомбардира Ервіна Ванденберга. Свій інтерес також проявляли «Кельн» і «Гент». Однак Людо відмовився залишати команду і продовжив контракт з клубом ще на два сезони. Через кілька місяців Людо увійшов до числа найкращих футболістів Бельгії, але все ж поступився Ванденбергу.

На початку 1980-х тренер брюсельців Томислав Івич відправив Кука на захист, і там Людо також пристосувався. Незабаром після звільнення Івіча тренером став колишній товариш по команді Людо Поль ван Гімст, який повернув Кука назад в півзахист. Граючи під номером 10, Людо допоміг команді вийти у фінал Кубка УЄФА 1982/83 років. Разом зі своїм колегою Хуаном Лосано Людо чудово грав на фланзі, допомігши обіграти «Бенфіку» і тим самим вперше завоював Кубок УЄФА^[2].

Протягом багатьох років жоден європейський клуб не міг купити Кука: це не дозволяли зробити і травми Людовика, і небажання клубу відпускати гравця. Через кілька тижнів після фіналу Кубка УЄФА 1983 року його придбав міланський «Інтернаціонале» за 45 мільйонів бельгійських франків (1 мільйон 125 тисяч євро). В Італії Кук грав часто проти Еріка Геретса, який виступав за «Мілан». Втім в міланському клубі бельгієць також неодноразово отримував травми, а в матчі відбору на Євро за збірну Бельгії проти Швейцарії Людо отримав серйозну травму і вилетів до кінця сезону^[1]. В результаті 1984 року Кук перейшов в «Асколі», але через травму так і не зіграв жодної гри^[3].

8 вересня 1974 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бельгії у матчі кваліфікації до Євро-1976 проти Ісландії (2:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії. Участь Кука була сумнівною через його травму, але він вчасно відновився і був основним гравцем своєї команди, зігравши у всіх 5 іграх і відзначився переможним голом з 30 метрів у ворота збірної Сальвадору (1:0).

За два роки Кук поїхав з командою і на чемпіонат Європи 1984 року у Франції. На турнірі Людо зіграв у двох матчах, обидва рази виходячи на заміну — з Францією (0:5) і з Данією (2:3), а його команда не вийшла з групи.

Ці ігри стали останніми для Кука зав збірну. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 46 матчів, забивши 4 голи.

 Статистика матчів і голів за збірну —  Бельгія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
8-9-1974	Рейк'явік	Ісландія	0 – 2	Бельгія	Відбір до ЧЄ 1976	-
30-4-1975	Антверпен	Бельгія	1 – 0	Нідерланди	товариський матч	-
6-9-1975	Льєж	Бельгія	1 – 0	Ісландія	Відбір до ЧЄ 1976	-
27-9-1975	Брюссель	Бельгія	1 – 2	НДР	Відбір до ЧЄ 1976	-
15-11-1975	Париж	Франція	0 – 0	Бельгія	Відбір до ЧЄ 1976	-
25-4-1976	Роттердам	Нідерланди	1 – 0	Бельгія	Відбір до ЧЄ 1976	-
5-9-1976	Рейк'явік	Ісландія	0 – 1	Бельгія	Відбір до ЧС 1978	-
10-11-1976	Льєж	Бельгія	2 – 0	Північна Ірландія	Відбір до ЧС 1978	-
26-1-1977	Рим	Італія	2 – 1	Бельгія	товариський матч	-
26-3-1977	Антверпен	Бельгія	0 – 2	Нідерланди	Відбір до ЧС 1978	-
26-10-1977	Амстердам	Нідерланди	1 – 0	Бельгія	Відбір до ЧС 1978	-
16-11-1977	Белфаст	Північна Ірландія	3 – 0	Бельгія	Відбір до ЧС 1978	-
21-12-1977	Льєж	Бельгія	0 – 1	Італія	товариський матч	-
22-3-1978	Шарлеруа	Бельгія	1 – 0	Австрія	товариський матч	-
19-4-1978	Магдебург	НДР	0 – 0	Бельгія	товариський матч	-
20-9-1978	Локерен	Бельгія	1 – 1	Норвегія	Відбір до ЧЄ 1980	-
11-10-1978	Лісабон	Португалія	1 – 1	Бельгія	Відбір до ЧЄ 1980	-
15-11-1978	Тель-Авів	Ізраїль	1 – 0	Бельгія	товариський матч	-
18-3-1980	Брюссель	Бельгія	2 – 0	Уругвай	товариський матч	-
2-4-1980	Брюссель	Бельгія	2 – 1	Польща	товариський матч	1
15-10-1980	Дублін	Ірландія	1 – 1	Бельгія	Відбір до ЧС 1982	-
19-11-1980	Брюссель	Бельгія	1 – 0	Нідерланди	Відбір до ЧС 1982	-
21-12-1980	Нікосія	Кіпр	0 – 2	Бельгія	Відбір до ЧС 1982	-
18-2-1981	Брюссель	Бельгія	3 – 2	Кіпр	Відбір до ЧС 1982	-
25-3-1981	Брюссель	Бельгія	1 – 0	Ірландія	Відбір до ЧС 1982	-
9-9-1981	Брюссель	Бельгія	2 – 0	Франція	Відбір до ЧС 1982	-
24-3-1982	Брюссель	Бельгія	4 – 1	Румунія	товариський матч	-
28-4-1982	Брюссель	Бельгія	0 – 1	Болгарія	товариський матч	-
27-5-1982	Копенгаген	Данія	1 – 0	Бельгія	товариський матч	-
13-6-1982	Барселона	Аргентина	0 – 1	Бельгія	ЧС 1982 - 1-й етап	-
19-6-1982	Ельче	Бельгія	1 – 0	Сальвадор	ЧС 1982 - 1-й етап	1
22-6-1982	Ельче	Бельгія	1 – 1	Угорщина	ЧС 1982 - 1-й етап	-
28-6-1982	Барселона	Бельгія	0 – 3	Польща	ЧС 1982 - 2-й етап	-
1-7-1982	Барселона	Бельгія	0 – 1	СРСР	ЧС 1982 - 2-й етап	-
22-9-1982	Мюнхен	ФРН	0 – 0	Бельгія	товариський матч	-
6-10-1982	Брюссель	Бельгія	3 – 0	Швейцарія	Відбір до ЧЄ 1984	1
15-12-1982	Брюссель	Бельгія	3 – 2	Шотландія	Відбір до ЧЄ 1984	-
30-3-1983	Лейпциг	НДР	1 – 2	Бельгія	Відбір до ЧЄ 1984	-
27-4-1983	Брюссель	Бельгія	2 – 1	НДР	Відбір до ЧЄ 1984	1
31-5-1983	Люксембург	Бельгія	1 – 1	Франція	Турнір до 75-річчя Федерації футболу Люксембурга	-
21-9-1983	Брюссель	Бельгія	1 – 1	Нідерланди	товариський матч	-
12-10-1983	Глазго	Шотландія	1 – 1	Бельгія	Відбір до ЧЄ 1984	-
9-11-1983	Берн	Швейцарія	3 – 1	Бельгія	Відбір до ЧЄ 1984	-
6-6-1984	Брюссель	Бельгія	2 – 2	Угорщина	товариський матч	-
16-6-1984	Нант	Франція	5 – 0	Бельгія	ЧЄ 1984 - 1-й етап	-
19-6-1984	Страсбург	Бельгія	2 – 3	Данія	ЧЄ 1984 - 1-й етап	-
Усього		Матчів	46		Голів	4

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

• Чемпіон Бельгії (2):

«Андерлехт»: 1973/74, 1980/81

• Володар Кубка Бельгії (3):

«Андерлехт»: 1972/73, 1974/75, 1975/76

• Володар Кубка бельгійської ліги (2):

«Андерлехт»: 1973, 1974

• Володар Кубка володарів кубків УЄФА (2):

«Андерлехт»: 1975/76, 1977/78

• Володар Суперкубка УЄФА (2):

«Андерлехт»: 1976, 1978

• Володар Кубка УЄФА (1):

«Андерлехт»: 1982/83

Загибель

[ред. | ред. код]

7 жовтня 1985 року він повертався після переговорів з клубом «Моленбек», з яким йому вдалося підписати угоду. На трасі Антверпен-Брюссель поблизу міста Румст автомобіль BMW Людо потрапив в аварію: водій не впорався з керуванням і врізався в огорожу^[4]. Потерпілого терміново госпіталізували і відправили в клініку університету Антверпена, проте не зуміли врятувати і через два дні 9 жовтня Людо Кук помер^[1][5].

В пам'ять про загиблого в Берхемі був перейменований стадіон клубу. Також у 1980-ті та 1990-ті в Антверпені проводився футбольний турнір пам'яті Людо Кука.

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ ^{а б в} Ludo Coeck, perseguitato dalla sfortuna fino alla morte [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Tuttomercatoweb.com, 15 settembre 2013
2. ↑ Fiche du joueur sur le site anderlecht-online.be. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 2 травня 2021.
3. ↑ Ventisei anni fa veniva a mancare Ludo Coeck.
4. ↑ Incidente stradale, il belga Coeck in fin di vita. la Repubblica. 9 ottobre 1985. с. 43.
5. ↑ L'ultima corsa di Ludo Coeck. la Repubblica. 10 ottobre 1985. с. 20.

Посилання

[ред. | ред. код]

• Людо Кук на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
• Людо Кук на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Людо Кук на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Людо Кук на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Людо Кук на сайті Eu-football.info (англ.)

Портал «Біографії»   Портал «Футбол»