Любачівський повіт (ІІ Річ Посполита)

Любачівський повіт
Основні дані
Країна:	Польська республіка (1918—1939)
Воєводство:	Львівське
Утворений:	1923
Населення:	87 300 (1931 р.)
Площа:	1 146 км²
Густота:	76 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр:	Любачів
Міські гміни:	2
Сільські гміни:	9
	Мапа повіту
Повітова влада

Любачівський повіт (пол. Powiat lubaczowski) — адміністративна одиниця у складі Львівського воєводства Польської республіки у 1923-1939 рр. та СРСР у 1939—1940 рр.

Історія

У складі Польщі

Утворений 1 січня 1923 року внаслідок перенесення адміністративного центру з Чесанова з перейменуванням Чесанівського повіту.

1 квітня 1930 р. присілок Чотирибоки вилучено з сільської гміни Старе Село Любачівського повіту і включено до сільської гміни Вілька Жапалівська того ж повіту^[1].

Розпорядженням міністра внутріщніх справ 26 березня 1934 р. землі «Островецькі Ниви» вилучені з території села Острівець та приєднані до села Лисі Ями^[2] а село Острівець приєднано до міста Любачів^[3].

15 червня 1934 р. села Жапалів і Вілька Жапалівська передані з Любачівського повіту до Ярославського, також присілок Ігначе вилучений з сільської гміни Старе Село Любачівського повіту і включений до сільської гміни Радава Ярославського повіту, натомість з Ярославського передане село Нова Гребля до Любачівського повіту^[4]. Того ж дня з Яворівського повіту вилучено ґміни Будомєж і Грушув і приєднано до Любачівського повіту. Натомість з Любачівського повіту вилучено ґміну Ліповєц (з присілками Лінденау і Майдан) і включено її у Яворівський повіт^[5]. До повіту входило 66 адміністраційних ґмін: 64 сільські і 2 міські. До міської ґміни в Любачеві належало місто разом із присілками Балаї, Гурче і Мокриця.

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни^[6] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Адміністративний поділ повіту 1934—1939

В склад повіту входили такі ґміни:

Сільські ґміни (в 1934 році)

Міста

Любачів
Чесанів (з 1934)^[7].

Перейменування

Рішенням міністра внутрішніх справ 25 листопада 1938 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські^[8]:

Полянка Горинєцка (Polanka Horyniecka) замість Дойчбах — нім. Deutschbach.

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські^[9]:

Каролювка (замість Бурґав — нім. Burgau)
Подлєсє (замість Райхав — нім. Reichau)
Домбкув (замість Фельзендорф — нім. Felsendorf)
Ковалювка (замість Фрайфельд — нім. Freifeld)

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 52 % населення повіту^[10].

У 1939 році в повіті проживало 93 200 мешканців (49 560 українців-грекокатоликів — 53,17 %, 13 555 українців-римокатоликів — 14,54 %,, 20 265 поляків — 21,74 %, 240 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,26 % 9 235 євреїв — 9,91 % і 345 німців та інших національностей — 0,37 %)^[11].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 87 266 населення ніби-то було аж 43 294 (49,61 %) поляків при 38 237 (43,82 %) українців, 5 485 (6,28 %) євреїв і 124 (0,14 %) німці) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольським (австрійським 1907 року^[10]) і післяпольським (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

У складі СРСР

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа — Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27 листопада 1939 р. повіт включений до новоутвореної Львівської області^[12] й одночасно до повіту включені волості Ярославського повіту:

Ляшківську
Вязовицьку
Радівської — села Радова і Цетула та містечко Синева
Радимнівської — села Лази, Дунковиці, Михайлівка, Грабовець і Неновиці.

17 січня 1940 — терен повіту розділили на Любачівський, Горинецький, Синявський і Ляшківський райони. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. У жовтні 1944 року територія зі складу Львівської області віддана Польщі. Українське населення вивезено до СРСР та на понімецькі землі.

Єдине село старого Любачівського повіту, яке залишилося в Україні - село Грушів колишньої гміни Лісі Ями.

Примітки

↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zmianie granic gmin wiejskich Stare Sioło i Wulka Zapałowska w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. o zmianie granic gmin wiejskich Ostrowiec i Lisiejamy w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Lubaczowa w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów jarosławskiego i lubaczowskiego w województwie lwowskiem. [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów lubaczowskiego i jaworowskiego w województwie lwowskiem. [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Любачівського повіту в львівській провінції на ґміни (сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 68, poz. 596. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 7 лютого 2016.
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ M.P. 1938 nr 277 poz. 653^{[недоступне посилання]}
↑ Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939.
↑ ^а ^б Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 20 березня 2017.
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45-47
↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР». Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 25 листопада 2016.

Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zmianie granic gmin wiejskich Stare Sioło i Wulka Zapałowska w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[2] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. o zmianie granic gmin wiejskich Ostrowiec i Lisiejamy w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[3] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 marca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Lubaczowa w powiecie lubaczowskim, województwie lwowskiem. [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[4] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów jarosławskiego i lubaczowskiego w województwie lwowskiem. [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)

[5] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów lubaczowskiego i jaworowskiego w województwie lwowskiem. [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)

[6] Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Любачівського повіту в львівській провінції на ґміни (сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 68, poz. 596. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 7 лютого 2016.

[7] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)

[8] M.P. 1938 nr 277 poz. 653^{[недоступне посилання]}

[9] Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939.

[:0-10] а ^б Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 20 березня 2017.

[11] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45-47

[12] Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР». Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 25 листопада 2016.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

п о р Повіти Львівського воєводства
Адміністративний центр: Львів
Міські повіти	Львів
Земські повіти	Бібрський • Березівський • Грудецький • Добромильський • Дрогобицький • Жовківський • Кольбушовський • Коросненський • Ланьцютський • Ліський • Любачівський • Львівський • Мостиський • Нисківський • Перемишльський • Переворський • Равський • Рудківський • Ряшівський • Самбірський • Сяніцький • Сокальський • Старосамбірський • Стрижівський • Тарнобжезький • Турківський • Чесанівський • Яворівський • Ярославський

Любачівський повіт


Основні дані
Країна:	Польська республіка (1918—1939)
Воєводство:	Львівське
Утворений:	1923
Населення:	87 300 (1931 р.)
Площа:	1 146 км²
Густота:	76 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр:	Любачів
Міські гміни:	2
Сільські гміни:	9

Мапа повіту
Повітова влада