Луїза Шредер
нім. Louise Schroeder
Ім'я при народженні	нім. Louise Dorothea Sophie Schroeder
Народилася	2 квітня 1887(1887-04-02)[1][2][…] Альтона, Шлезвіг-Гольштейн, Королівство Пруссія, Німецький Райх[3]
Померла	4 червня 1957(1957-06-04)[1][2][…] (70 років) Берлін, НДР[3]
Поховання	Гамбург
Країна	Німеччина
Діяльність	політична діячка
Знання мов	німецька
Заклад	Вільний університет Берліна
Членство	ПАРЄ
Посада	член бундестагу Німеччиниd[3][2], депутат Рейхстагу Веймарської республікиd[3], Керівний бургомістр Берліну, Member of the Abgeordnetenhaus of Berlind[4], member of the Berlin City Councild[5], member of the Berlin City Councild[3], представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[6] і член бундестагу Німеччиниd
Партія	Соціал-демократична партія Німеччини[3]
Конфесія	лютеранство
Нагороди	Почесний громадянин Берлінаd (1957)
Медіафайли у Вікісховищі

Луїза Доротея Софія Шредер (нім. Louise Dorothea Sophie Schroeder; 2 квітня 1887, Альтона — 4 червня 1957, Західний Берлін) — німецька політична діячка, членкиня СДПН, феміністка. Перша обер-бургомістрка Берліну під час блокади Західного Берліну.

Луїза Шредер — дочка продавчині овочів і сільськогосподарського робітника. По закінченні середньої школи Луїза Шредер влаштувалася на роботу в страхову компанію і активно брала участь в робітнчому русі. У 1910 році вступила в СДПН і займалася соціальною політикою і питаннями прав жінок. Була однією із засновниць робітничого благодійного товариства. У 1919 році Луїза Шредер стала однією з наймолодших членкинь Веймарських установчих зборів.

Після проголошення виборчого права жінок Шредер стала однією з перших жінок — депутаток рейхстагу. З 1925 року викладала у товаристві при школі в Берліні. Також викладала у Німецькій вищій школі політики, нині Інституті політичних наук імені Отто Зура при Вільному університеті Берліна.

З приходом до влади націонал-соціалісти видали Шредер заборону на викладацьку діяльність. Кілька разів її викликали на допити. Під час війни проживала в Гамбурзі, Берліні і Данії. Спробувала заробляти на життя, відкривши булочну, але її підприємство бойкотували за те, що вона відмовилася використовувати нацистське привітання.

Після війни Луїза Шредер була обрана членкинею міських зборів Берліну і брала участь у відтворенні СДПН у Берліні. За наполяганням Отто Зура 8 травня 1947 року Луїза Шредер погодилася виконувати обов'язки обер-бургомістерки Берліну після відставки першого післявоєнного обер-бургомістра Берліна Отто Островські. У червні 1947 року наступником Островські був обраний Ернст Рейтер, який не зміг вступити на посаду через протест радянської сторони. Луїза Шредер залишалася на посаді обер-бургомістерки Берліну до 7 грудня 1948 року.

Після фінансово-політичного розмежування Тризонії і радянського сектору окупації Берліна в результаті грошової реформи 1948 року Луїза Шредер входила до складу Сенату Західного Берліна з Рейтером на чолі і продовжувала виконувати обов'язки обер-бургомістерки до 18 січня 1951 року.

При Луїзі Шредер Західний Берлін пережив блокаду завдяки організації Берлінського повітряного мосту.

На виборах 1947 року була обрана депутаткою Бундестагу. У 1948 році Шредер входила в установчий комітет Вільного університету Берліна. У 1949 році Луїза Шредер розглядалася в якості кандидатки на посаду федеральної президента ФРН від СДПН, але вона поступилася Курту Шумахеру. У 1950 році Луїза Шредер увійшла до складу Парламентської асамблеї Ради Європи. У 1946—1950 роках Шредер разом з Отто Зуром видавала в Берліні теоретичний журнал «Соціалістичне століття» (нім. Das sozialistische Jahrhundert).

Похована на цвинтарі Хольстенкамп в Гамбурзі.

Луїза Шредер — кавалерка золотої медалі міста Парижу. У 1952 році була нагороджена великим хрестом із зіркою ордена «За заслуги перед ФРН». 2 квітня 1957 року Луїзі Шредер присвоїли звання почесної громадянки Берліну. Ім'я Луїзи Шредер носить один із залів Червоної ратуші, а також спортивний центр у Веддінгу, житловий квартал в Шпандау, численні школи у Мюнхені, Берліні, Ніденштайні і Гамбурзі. Іменем Луїзи Шредер названі також вулиці і площі міст Німеччини. У 1998 році Сенат Берліну заснував почесну медаль імені Луїзи Шредер.

• Louise Schroeder. In: Franz Osterroth: Biographisches Lexikon des Sozialismus. Band 1: Verstorbene Persönlichkeiten. Verlag J. H. W. Dietz Nachf. GmbH, Hannover 1960, S. 271—273.
• Antje Dertinger: Frauen der ersten Stunde. Aus den Gründerjahren der Bundesrepublik, J. Latka Verlag, Bonn 1989, ISBN 3-925-06811-2. (S. 167ff)
• Marthina Koerfer: Louise Schroeder. Eine Frau in den Wirren deutscher Politik. Berliner Forum 4/87, Presse — und Informationsamt des Landes Berlin (Hrsg.). Berlin 1987.
• Marthina Koerfer: Louise Schroeder. Sozialpädagogisches Institut Berlin, 1987, ISBN 3-924061-15-7
• Lothar Pollähne: Wer War's? — Louise Schroeder, in: Vorwärts, 4/2012, S. 26

• Бібліографія. Луїза Шредер // Німецька національна бібліотека
• Біографія на сайті berlin.de [Архівовано 11 жовтня 2020 у Wayback Machine.](нім.)
• Біографія на сайті Берлінського міського музею [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)