Луцюк Роман Йосипович

Луцюк Роман Йосипович
Луцюк Роман Йосипович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	25 серпня 1976; Шклинь
Смерть	19 березня 2016 (39 років); (помер від поранень)
Поховання	Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d
Alma Mater	Волинський національний університет імені Лесі Українки
Псевдо	«Лисий»
Військова служба
Роки служби	2014-2016
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Георгіївку; Бої за Щастя;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Луцюк.

Рома́н Йо́сипович Луцюк (25 серпня 1976(19760825) — 19 березня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1976 року в селі Шклинь (Горохівський район, Волинська область). Проживав у Луцьку, закінчив Волинський державний університет ім. Лесі Українки. Протягом 1999—2000 років працював у Муніципальній дружині Луцька, по тому був приватним підприємцем.

Від перших днів Революції Гідності їздив у Київ. Добровольцем пішов в травні 2014 року.

Солдат 2-ї «волинської» штурмової роти, 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар». Двічі був поранений на війні — 21 липня 2014 року у бою під Георгіївкою, «айдарівці» з бійцями інших підрозділів відбили селище у російських терористів. Після лікування достроково повернувся на передову.

5 листопада 2014 року зазнав важкого поранення у живіт під час бойових дій поблизу міста Щастя. 6 разів прооперований в Київському військовому шпиталі, від січня 2015 року продовжив лікування в американському Yale–New Haven Hospital (штат Коннектикут), йому допомагала українська громада Коннектикуту. В жовтні 2015-го успішно переніс надзвичайно важку операцію, але після неї з'явилися численні ускладнення.

19 березня 2016 року Роман Луцюк помер.

Похований на Алеї Героїв кладовища в селі Гаразджа.

Без Олег лишилися дружина, дві доньки — 2008 й 2001 р.н.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений

орденом «За мужність» ІІІ ступеня (18.5.2016, посмертно)^[1]
нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Примітки

↑ Указ Президента України від 18 травня 2016 року № 216/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Книга пам'яті [Архівовано 23 травня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 18 травня 2016 року № 216/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]