| Лусківка повзуча | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Печіночники (Marchantiophyta) |
| Клас: | Jungermanniopsida |
| Порядок: | Юнгерманіальні (Jungermanniales) |
| Родина: | Лусківкові (Lepidoziaceae) |
| Рід: | Lepidozia |
| Вид: | L. reptans
|
| Біноміальна назва | |
| Lepidozia reptans (L.) Dumort.
| |
Лусківка повзуча (Lepidozia reptans) — вид печіночників порядку юнгерманіальних (Jungermanniales)[1].
Поширення
Батьківщиною є Європа, Африка, Азія, Північна Америка, Центральна Америка[2].
Вид воліє поселятися в гнилій деревині або багатому гумусом ґрунті в листяних або хвойних лісах. Там він росте, притиснувшись до субстрату, зазвичай між іншими насадженнями листяного моху. Однак він може виникати і на безвапняних породах, на сирому гумусі або торфі.
Характеристика
Цей печіночник росте в світло-зелених або брудно-жовто-зелених тонких килимках, притиснутих до субстрату. Його повзучі гілки просто перисті, лише 1–2 см завдовжки та приблизно 1 мм завширшки. Щільно розташовані бокові листки приблизно в 1,5–2 рази довші за стебло і мають підквадратну форму. Вони розділені на третину або половину на 3–4 ланцетні частки. Нижні листки мають 4 ланцетні частки; вони можуть мати від 10 до 15 масляних тілець.
Примітки
- ↑ Lepidozia reptans. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 05.02.2024.
- ↑ Lepidozia reptans. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 05.02.2024.
Джерела
- Ruprecht Düll: Exkursionstaschenbuch der Moose. Eine Einführung in die Mooskunde mit besonderer Berücksichtigung der Biologie und Ökologie der wichtigsten Moose Deutschlands und für die Lupenbestimmung der leicht erkennbaren Arten im Gelände. 4., verbesserte, ergänzte Auflage. IDH – Verlag für Bryologie und Ökologie, Bad Münstereifel 1993, ISBN 3-925425-00-4.
- Volkmar Wirth, Ruprecht Düll: Farbatlas Flechten und Moose. Ulmer, Stuttgart 2000, ISBN 3-8001-3517-5.
- Frahm, Frey: Moosflora. 4. Auflage. UTB, ISBN 3-8252-1250-5.