| Луньов Олег Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 17 березня 1973 (52 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Діяльність | художник | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
|
| ||||
Луньов Олег Володимирович (нар. 17 березня 1973, Київ) — український художник. Працює в галузі живопису, театру, кіно[1].
Народився у Києві. Навчався в Республіканській художній середній школі ім. Тараса Шевченка.[2] В десятому класі школи познайомився із сценографом Данилом Лідером, через якого зацікавився сценографією.[3] З 1992 року — учасник республіканських художніх виставок.[2]
1997 року закінчив Українську академію мистецтв (майстерня Данила Лідера, майстерня О. Бурліна, викладачі з фаху Сергій Зорук, В. Будніков).[1][2] З того ж року — головний художник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.[2]
З 2000 року — член Національної спілки художників України.[1]
Серед основних творів: «Рогоносець» (1998), «Глядачі на виставу не допускаються» (2001).[1]
Відомий серіями картин «До і після» (триптихи), «Десерт», «Девченки нашего двора» (портрети знайомих жінок, акторок Києва), «Оглядини».[4][5][6]
Родина і вчителі
Олег Луньов народився у сім'ї митців. Його дідусь — дитячий письменник Грицько Бойко, дядько — драматург Вадим Бойко. Вітчим Олега Луньова — також письменник Валентин Тарнавський. Сусідами родини Луньова була родина живописця-академіка Сергія Григор'єва.[3]
Своїми головними вчителями Олег Луньов вважає Данила Лідера (сценографія), Сергія Молодчикова та Віктора Зарецького (живопис).[3]
Примітки
- ↑ а б в г Луньов Олег Володимирович [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.] — Київська організація Національної спілки художників України.
- ↑ а б в г Луньов Олег [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] — Платформа.
- ↑ а б в Провокація як засіб привернення уваги до митця та його творів: чи завжди вона доречна? (продовження, гість Олег Луньов) [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.] // «Знакова постать» (ведучий Василь Шандро). — Радіо «Культура», 16.02.2014.
- ↑ Выставка Олега Лунева в галерея «Лавра» [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] // GloUA, 11.11.2013.
- ↑ Открытие выставки Олега Лунёва — «До и После» 21.04.2012 [Архівовано 5 липня 2014 у Wayback Machine.] — Smart Studio, 08.08.2012.
- ↑ Влад Роенко. Олег Лунев: «До и после» любви [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] — Галерея Оксаны Лупич.
Посилання
- Олег Луньов: виставка живопису «До» і «Після»[недоступне посилання з липня 2019] — Мистецький коридор.
- Киев, галерея Лавра — Олег Лунев и его нимфы [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.] — ArtReviewUA.
