Лузіта́нський кі́нь (порт. lusitano, МФА: [ɫu.zi.ˈtɐ.nu]^[1] «лузітанин; лузітанський [кінь]») — португальська порода бойових коней. Один із іберійських коней. Близький родич іспанського андалузького коня, з яким до 1966 року вважався однією породою. Назва походить від поетичного найменування Португалії — Лузітанія й стародавнього народу лузітанів, який використовував малих, але спритних коней і мав швидку кавалерію, кращу за римську. Як порода сформувалася на основі береберської породи, яка потрапила до Піренейського півострова після мусульманського завоювання в VIII ст. Протягом історії використовувалася андалузцями, кастильцями і португальцями для війни; сьогодні — для виїздки та боях з биками. Середній зріст жеребців у холці — 162 см, кобил — 155 см. Вага — 550—600 кг. Найпоширеніші масті — сіра, гніда і руда. Голова пропорційна. Очі великі, мигдалеподібної форми. Вуха середньої довжини. Шия не дуже довга, вигнута красивою аркою, високо поставлена, з розвиненим гребнем. Корпус широкий, глибокий і округлий. Круп міцний, з низько поставленим хвостом. Ноги середньої товщини, міцні. Використовуються у кінному спорті, зокрема на Олімпійських іграх збірними Португалії й Іспанії. На відміну від андалузької породи не численна; у світі нараховується лише 2 тисячі маток цієї породи, половина з яких у Португалії. Також — чистокровна лузітанська (порт. puro-sangue lusitano, PSL), лузітану.

• Edwards, E.H. The Encyclopedia of the Horse. New York, NY: Dorling Kindersley, 1994.
• Loch, S. The Royal Horse of Europe: The Story of the Andalusian and Lusitano. London: J. A. Allen, 1986.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лузітанський кінь

• Міжнародна кінна асоціація андалузько-лузітанської породи [Архівовано 8 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Португальська асоціація лузітанської породи [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.]