Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2018)

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2018)

Лещинський Адольф Арнольдович
Основна інформація
Дата народження	12 липня 1915(1915-07-12)
Місце народження	Чернівці, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Дата смерті	1995
Місце смерті	Харків, Україна
Професії	скрипаль
Інструменти	скрипка

Адо́льф Арно́льдович Лещи́нський (12 липня 1915, Відень, Нижня Австрія, Цислейтанія, Австро-Угорщина — 10 червня 1995, Харків, Україна) — радянський скрипаль і педагог. Член КПРС з 1947 року.

Народився в сім'ї музиканта. Грі на скрипці вчився під керівництвом батька.

Виступати з концертами розпочав дуже рано. Ось інформація про його виступи влітку 1925 у Катеринославі (нині м. Дніпро):

"2-й концерт А. Лещинського":

Завтра, 15 червня, в клубі радпрацівників (Артемівська, 5) відбудеться великий камерний концерт 9-річного скрипаля А. Лещинського. В програмі: Чайковський, Мендельсон, Вьєтан, Шопен, Глюк, Крейслер, Бадзіні, Єрденко, Сарасате та ін. " ("Звезда", Катеринослав, 14 червня 1925). Наприкінці 30-х років в Харкові заблищала нова музична зірка — Адольф Лещинский. Для харків'ян старшого покоління це ім'я пов'язане з незабутніми враженнями юності, коли концерти чудового скрипаля стали яскравою подією в музичному житті міста. Попри те, що концертне життя Харкова носило в ті роки дуже інтенсивний характер і меломани могли насолоджуватися грою Сігеті, Кубелика, Полякіна, Єрденко, виступи А. А. Лещинского відразу звернули на собі увагу. Блискучий віртуоз він володів прекрасним звуком рідкісної краси і наповненості, трепетною кантиленою, філігранними штрихами, незвичайною художньою інтуїцією. Це був поет скрипки, який полонив слухачів, буквально гіпнотизуючи їх. Ще під час навчання у берлінській академії Лещинскому була дана блискуча характеристика від його всесвітньо прославленого педагога Карла Флеша. «Адольф Лещинский з Харкова був моїм учнем з 1929 по 1932 роки, — писав маестро. — За цей час він перетворився на відмінного скрипаля. Він володіє як класичним, так і сучасним репертуаром, отримав у Вищій школі хорошу оркестрову практику, а також виявив велику зацікавленість педагогікою».

Але в першу чергу він є абсолютно видатним солістом, з однаково блискучими звуковими, технічними і музичними якостями. Генрик Шерінг, який вчився у Берліні в ті ж роки, згадував, що в класі Флеша у нього був лише один суперник — Адольф Лещинский. Важко представити багатіший у стильовому відношенні перелік творів, які представляють концертний репертуар Лещинского: скрипкові концерти від Баха до Клебанова, сонати від Моцарта до Косенко, значна кількість творів малої форми. І для кожного з них скрипаль знаходив єдино вірне тлумачення. Концертна діяльність Лещинского була інтенсивною. Географія гастролей — уся країна. За пультом оркестрів, з якими грав скрипаль, стояли До. Зандерлінг, Н. Рахлін, О. Клімов. Артистична слава Лещинского ґрунтувалася не лише на його виступах як соліста. Вже у берлінський період життя він проявив себе і як майстер камерного музичення. У Харкові він багато виступав в дуеті з Борисом Скловським. У 1946 році був відроджений квартет ім. Леонтовича в наступному складі: А.А Лещинский — I скрипка, В. Л. Лазарєв — II скрипка, Е. І. Шор — альт, І. М. Коган — віолончель. У 1952 році А. А. Лещинский очолив квартет педагогів консерваторії. Його партнерами були Р. Я. Клименська — II скрипка, Ф. М. Хоміцер — альт, І. М. Гельфандбейн — віолончель. У 1964 році Ф. М. Хоміцера замінив С. Г. Кочарян — колишній учасник київського квартету ім. Лисенка. Репертуар квартету складали твори вітчизняної, зарубіжної класики, опуси українських композиторів — Д. Клебанова, До. Данькевича, М. Тица, В. Борисова, В. Бибика, Г. Цицилюка, Л. Шукайло. «До питання про розвиток лівої руки скрипаля» — так називаються опубліковані методичні рекомендації А. А. Лещинского, в яких він висловлює свої педагогічні принципи. Про міру їх плідності можна судити по рівню професіоналізму молодих музикантів, які виходили з класу Лещинского. Вимогливий і чуйний педагог, він завжди домагався скрупульозного виконання авторських вказівок був нетерпимий до недбалості інтонації і звукової неакуратності. А. А. Лещинский завжди прагнув допомогти своїм вихованцям виявити своєрідність їх особи і, найголовніше — він будив в них творче відношення до виконання: ніхто з його учнів після закінчення навчання не зупинявся у своєму розвитку. У А. А. Лещинского вчилися лауреати міжнародних конкурсів А. Марков, В. Селицький, Г. Фейгін, М. Могилевський, А. Холоденко, лауреати національних конкурсів М. Пітельман, В. Ушков, А.Замотайло, Заслужений артист України Ю. Кириченко і багато інших. Професор А. А. Лещинский завідував струнною кафедрою з 1958 по 1980 рр.

• Музична енциклопедія, Москва, 1976 рік. «Pro domo meo»
• Пам'яті Адольфа Лещинського^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Лещинський Адольф Абрамович / О. М. Щелкановцева // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-54539

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Жовтень 2011)

Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.