| Лезгини | |
|---|---|
.jpg) | |
| Самоназва | лезгияр |
| Ареал | 680 - 850 тис. |
| Близькі до | нахсько-дагестанські народи |
| Входить до | дагестанські народи |
| Мова | лезгинська |
| Релігія | іслам сунітського толку |
Лезги́ни (самоназв. Лезгияр) — один із найбільших корінних кавказьких народів, що історично мешкає у південній частині Дагестану та на прилеглих територіях Азербайджану.
У Дагестані лезгини населяють Ахтинський, Дербентський, Докузпаринський, Курахський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, Хивський райони, також проживають в Рутульському та Хасав'юртівському районах. В Азербайджані лезгинське населення зосереджено в Кусарському, Кубинському, Хачмасському, Кабалінському, Ісмаїллинському, Огузькому, Шекинському та Кахському районах. За офіційною статистикою є другим за чисельністю народом Азербайджану.
Чисельність лезгинів у Росії, згідно з даними перепису 2010 року, становила 473 тис., а в Азербайджані, згідно з даними перепису 2009 року, — 180 тис. Представники лезгинських суспільних організацій регулярно заперечують офіційні дані про чисельність лезгин в Азербайджані, вважаючи їх заниженими.
За оцінками, чисельність лезгин близько 1 мільйона.
Лезгини проживають також у Казахстані, Киргизстані, Туреччині, Україні та інших державах. Говорять лезгинською мовою, яка входить до нахсько-дагестанської групи північнокавказьких мов. За віросповіданням більшість сучасних лезгинів — мусульмани-суніти. Винятком є жителі села Міскинджа Докузпаринського району Республіки Дагестан, які є шиїтами.
Лезгини відомі під назвою «леги» (леки), від якого згодом і утворився сучасний етнонім «лезги». Численні війни з римлянами, візантійцями, персами, хазарами і іншими завойовниками зумовили популярність лезгиномовних племен, що населяють Кавказьку Албанію. Досі грузини і вірмени називають дагестанців, і особливо лезгин, «лекамі», перси і араби — «лекзамі». Крім того, танець «Лезгинка» грузини називають «Лекурі», а країну лезгин «Лекетія» («Лезгистан»).
Розселення
Основні райони проживання лезгинів у Дагестані за даними перепису 2010.[1]
| Назва району | Населення району | % лезгинів |
| Сулейман-Стальський район | 58 835 | 98,6 % |
| Ахтинський район | 32 604 | 98,5 % |
| Курахський район | 15 434 | 98,4 % |
| Магарамкентський район | 62 195 | 96,1 % |
| Докузпаринський район | 15 357 | 94,0 % |
| Хівський район | 22 753 | 38,9 % |
| Дербент | 119200 | 33,7 % |
| Каспійськ | 100 129 | 21,4 % |
| Дербентський район | 99 054 | 18,8 % |
| Дагестанські Огні | 27923 | 17,9 % |
| Махачкала (м/о) | 696 885 | 12,7 % |
| Южно-Сухокумськ | 10 035 | 10,4 % |
| Рутульський район | 22 926 | 9,3 % |
| Ізбербаш | 55 646 | 7,8 % |
| Хасав'юртівський район | 141 232 | 5,3 % |
| Кизляр (м/о) | 51 707 | 4,7 % |
| Тарумовський район | 31 683 | 3,9 % |
| Кізлярський район | 67 287 | 3,4 % |
| Кизилюрт (м/о) | 43 421 | 2,4 % |
| Хасав'юрт | 131 187 | 1,6 % |
| Кумторкалинський район | 24 848 | 1,2 % |
| Дагестан | 2 910 249 | 13,3 % |
Див. також
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Народы мира: Историко-этнографический справочник. — М.: Советская Энциклопедия, 1988. (рос.)
Примітки
- ↑ Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов Республики Дагестан — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
|
Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
