Легат Стародавнього Риму — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.@ пошук посилань саме сюди

Лега́т (від лат. legatus) — низка посад у Стародавньому Римі.^[1]

• Легат (від лат. legatum) (Римське право) — спеціальна форма в письмовому або усному заповіті, яка визначала дар (спадок) на користь певної особи (легатарія), яка не була головним спадкоємцем.^[2]

Посади в Римській республіці

• Легат-посланець (лат. legatus — буквально «посланець», посол):
  • Легатами називали римських послів до інших держав, а також послів іноземних країн.^[3]
  • Окрім того, легат — це посланець римського сенату до вищих магістратів та інших урядовців, які перебували поза межами міста Рим. Ці посланці виступали помічниками полководців або намісників у провінціях, також вони на місці представляли інтереси сенату.^[3]
  • Ще легат — це представник посольства від римської провінції до сенату.^[3]
• Легат-полководець — військовий командир у римській армії:
  • Легат — командир римського легіону, інколи легати командували армією, яка складалася з кількох римських легіонів.
  • Також, легат — старший морський офіцер або командувач з'єднанням флоту.

Посади в Римській імперії

Всі перераховані вище види легатів також залишалися актуальними і в часи ранньої імперії, поволі зникаючи разом зі зменшенням повноважень сенату.

Пізніше — імператорський намісник у римській провінції. Також у часи імперії було три види легатів:

• Legatus Augusti pro praetore був посланцем імператора і управляв його іменем провінцією і військами.
• Legatus legionis управляв легіоном у провінції.
• Legatus proconsulis — допоміжний службовець управляючого (проконсула) «сенаторської» провінції.

• Легат
• Папський легат

• Smith, Dictionary of Greek and Roman Antiquities (1875), Bill Thayer's edition, «Legatus»[1] (англ.)
• Легаты, у римлян // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)