Ландкоф Самуїл Наумович
Народився	6 січня 1887(1887-01-06) Кременчук
Помер	30 вересня 1970(1970-09-30) (83 роки) Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор юридичних наук
Аспіранти, докторанти	Азімов Чингізхан Нуфатович Mikhail Braginskyd

Ландкоф Самуїл Наумович (нар. 6 січня 1887(18870106), Кременчук — пом. 30 вересня 1970) — український науковець, доктор юридичних наук, професор, випускник Харківського університету 1919 року.

Народився 6 січня 1887 року в місті Кременчуці Полтавської губернії.

У 1915 році вступив на юридичний факультет Харківського університету, який закінчив у 1919 р. Працював помічником присяжного повіреного, юрисконсультом міськпродвідділу в м. Харкові, консультантом Харківського губернського управління юстиції, завідувачем судово-слідчого відділу Харківського губернського управління юстиції.

У 1920 році розпочав науково-викладацьку діяльність. Упродовж 1920–1931 років був викладачем та професором кафедри цивільного права і цивільного процесу у Харківському інституті народного господарства на правовому факультеті^[1]. У 1931 році був на посадах професора Харківського фінансово-економічного інституту, Інституту раціоналізації управління.

З 1938 року – професор, завідувач кафедри цивільного права Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1941 року евакуювався до міста Саратова, де працював професором Саратовського юридичного інституту. У 1942 році очолював кафедру теорії та історії права в Об’єднаному українському державному університеті (м. Кзил-Орда). З 1944 року – знову професор, завідувач кафедри цивільного права Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1949 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Основні проблеми радянського винахідницького права». У 1958 р. викладав у Київському інституті народного господарства. У 1970 р. був прийнятий на посаду професора-консультанта кафедри цивільного права Харківського юридичного інституту.

Помер 30 вересня 1970 року.

Досліджував проблеми правового регулювання господарської діяльності підприємств, питання винахідницького, патентного і авторського права. Автор підручника «Основи радянського цивільного права», за яким навчалося не одне покоління юристів-цивілістів.

Підготував 18 кандидатів наук.

• «Контокорент і кредитна реформа» (1931)
• «Винахідництво в СРСР. Збірник директивних і законодавчих матеріалів з практичними поясненнями» (1940)
• «Основи цивільного права» (1948)
• «Охорона прав винахідників і раціоналізаторів» (1958)
• «Основи радянського винахідницького права» (1961)

Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».

• Історія кафедри цивільного права Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Ландкоф [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Ландкоф Самуїл Наумович [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] Історія Полтави
• Их имена связаны с Полтавщиной (Д — Л) Люди землі Полтавської (рос.)
• Літопис випускників Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого [Архівовано 20 листопада 2019 у Wayback Machine.]