Лазоренко Олена Володимирівна
Народилася	22 червня 1943(1943-06-22)
Померла	22 серпня 2012(2012-08-22) (69 років)
Країна	СРСР →  Україна
Діяльність	політолог, громадська діячка, викладачка університету
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1967)
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка Національний інститут стратегічних досліджень
Посада	професор кафедри політичних наук КНУ імені Тараса Шевченка, головний консультант Національного інститут стратегічних досліджень при Президенті України

Олена Володимирівна Лазоренко (22.06.1943 — 22.08.2012) — український політолог і громадський діяч, доктор філософських наук, професор Київського університету. Основна сфера досліджень — теорія влади, концепція цілісної особистості, теорія лідерства.

Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1967).

У 1974 році здобула науковий ступінь кандидата філософських наук у цьому ж університеті. Докторську дисертацію з питань концепції всебічного розвитку особистості захистила у 1990 році в Інституті філософії Академії Наук СРСР.

У 1991—1996 роках — професор кафедри політичних наук Київського національного університету ім. Тараса Шевченка^[1].

З 1997 року брала участь у науково-експертній діяльності з інформаційно-аналітичного та прогнозного супроводження рішень органів влади в сфері внутрішньої і зовнішньої політики.

У 1997—2001 — головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, у 2001—2012 проводила політологічні дослідження та консультації як незалежний політичний дослідник та експерт.

Проходила стажування у Московському державному університеті ім. М. Ломоносова (1980 рік), Інституті філософії АН СРСР (1987 рік), Інституті Кеннана у Вашингтоні (1996 рік)^[2].

У 1978 та 1980 роках її книги відзначались Почесною премією за найкращу публікацію року Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти Української РСР, у 1994 праця «Теорія політології»^[3] одержала вищий грант всеукраїнського професійного конкурсу «Трансформація гуманітарної освіти в Україні» Міжнародного фонду «Відродження» (Джорджа Сороса).

Брала участь у більш ніж двохстах наукових конференціях, симпозіумах та семінарах, що проводились в Україні, Нідерландах, Росії, Австрії, Фінляндії.

Наприклад, вона виступала на наступних міжнародних конференціях: The Present Political Situation in Ukraine, Ukraine, 2001. Political projects: Russia &Ukraine, The First Convent, MGIMO, Ministry of Foreign Affairs, 2001. Urban Community Work in Europe, The Netherlands, 2002. Ukraine in the Modern World, Ukraine, 2002. The European Union: Its Internal, Regional and International Roles, Ireland, 2002. Identification's problems in Ukraine: people, economy, society, Ukraine, 2003. Intercultural Education, Finland, 2003. National Security of Ukraine, Ukraine, 2004. Strengthening Democracy and Governance: Women and Political Power, Salzburg Seminar, Austria, 2004. Fifteen years of post-soviet transformation, Ukraine, 2005. Development in Region's Dimension, Ukraine, 2006. The comparative democratization, Ukraine, 2007. The formulas of political orders -Ukraine and Russia: The past and the future of mutual influence, Ukraine, 2008.

З 2002 року Олена Лазоренко, як незалежний дослідник політичних і соціальних процесів цілком зосередилась на співпраці з неурядовою експертною спільнотою, з якою розпочала співробітництво у 1997 році^[4].

Керувала консультативною групою ГО «Жіноча професійна ліга»^[5] — організації, що належить до міжнародної коаліції КАРАТ (КАРАТ зосереджена на питаннях забезпечення соціально-економічних прав і інтересів жінок у регіонах Центральної і Східної Європи та Центральної Азії). Ліга також є підписантом Глобального Договору ООН^[6]

Була членом Міжуніверситетського консорціуму міжнародного соціального розвитку, Центральноєвропейської Академії для жінок бізнесу, випускниця «Зальзбургського семінару» у Австрії.

Співпрацювала з Радою Міжнародних Наукових Досліджень та Обмінів^[7], а також з Київським офісом Інституту Кеннана при Міжнародному Центрі підтримки науковців імені Вудро Вілсона^[8] .

Вона була модератором та ключовим доповідачем багатьох його публічних заходів для українських випускників програм наукового стажування у США (конференцій, круглих столів, публічних дискусій), серед яких:

• 1999 — Конференція українських та російських випускників освітніх програм США, Київ: виступ на тему: „Розуміємо чи ми один одного? Напрями політичного розвитку України“ (рос. мова);
• 2001 — Конференція на тему: Розвиток України у регіональній перспектив» — Харків, де була доповідь «Центр і регіони у політичному просторі України» ;
• 2003 — Конференція на тему: Україна — проблема ідентичності: людина, економіка суспільство, Львів — доповідь «Політична ідентифікація і політична влада в сьогоденній Україні: ілюзії та горизонти нових очікувань»;
• 2003 — Конференція на тему: Україна в сучасному світі — Ялта-Київ, — тут відбулася дискусія та виступ на тему «Переструктуризація владно-політичних команд України: осінь 2002»;
• 2004 — Конференція на тему: Національна безпека України, Київ — доповідь на тему: «Національна відповідальність як операційна дилема міжнародного співтовариства».

Загалом у світ вийшло понад 250 публікацій Олени Лазоренко, серед яких брошури, статті, 10 книг.

Основні монографії :

• Лазоренко О. В. Влада в Україні. Нетривіальний політичний аналіз для можновладців і тих, хто хоче ними бути — К. : Вища школа, 1999. — 77 с.
• Лазоренко О. В. , Лазоренко О. О. Теорія політології для тих, хто прагне. — К. : Вища школа, 1996—176 с.
• Лазоренко Е. В. Всестороннее развитие личности. — К.: Вища школа, 1980. −167с.
• Лазоренко Е. В., Надольный И. Ф. Социализм и личность. — К. : Вища школа, 1976. −206с.
• Лазоренко Е. В. Роль искусства в формировании человека // Духовная культура: некоторые вопросы истории, теории, практики — Дебрецен, 1980.

Професор Лазоренко зокрема є авторкою ряду публікацій наукового журналу «Агора», що видається Київським офісом Інституту Кеннана при Міжнародному Центрі підтримки науковців імені Вудро Вільсона у друкованому вигляді та он-лайн^[9] Наприклад, їх належить наступні статті:

• Лазоренко О. Чи відбудеться повернення українського суспільства у політику? // Наука без кордонів. — 2012. — Вип. 11^[10].
• Лазоренко О. Формули сучасного політичного порядку: Україна та Росія — 2009. — Вип. 8^[11].
• Лазоренко О. Поточна специфіка «порівняльної демократизації» та «синдром вигорання». — 2007. — Вип. 6^[12].

• Донька — Лазоренко Олена Олександрівна^[13] (мешкає у м. Києві, Україна) кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Національної Академії Наук України, громадський діяч та експерт у царинах соціально-філософських, освітніх, культурних, гендерних і підприємницьких досліджень та консалтингу. У 1996 році вона, як молодий український науковець, виграла індивідуальний грант на наукове стажування у США, що проходило в університеті Дюка (Duke University).

• Чоловік — Лазоренко Олександр Миколайович, фахівець у сфери цінних паперів та захисту інтелектуальної власності.

"В нашому, переважно аматорському політичному середовищі Україні має сенс повторити вслід за французьким філософом Рене Декартом: «Визначайте значенні слів, і й ви позбавите світ від половини його помилок» (1999 р.). ^[14]

«В Україні, згідно з нормами політичної науки, політичний режим залишається авторитарним. Водночас, сутнісні позитивні зміни — з точки зору політичної організації суспільства — відбулися. Річ в тому, що у рамках авторитарного режиму відбулася еволюція від тоталітаризму (котрий розглядається як одна з форм авторитаризму) к іншій його формі — конституційно-ліберальній. Отже, в Україні — конституційно-ліберальна форма авторитарного політичного режиму» (1999 р.).^[15]

Характеризуючи українсько-російські відносини зазначала, що «Україна обережно позиціює стан своєї політичної системи як демократичний. Росія власний політичний порядок асоціює з імперським федералізмом як експансію суверенітету» (2008 р.).^[16]

"…обрана модель стартового розвитку країни — «пріоритет економіки над політикою» — та її реалізація призвели до того, що демократія, якою її знають пересічні українці, була перетворена на товар, яким мали можливість скористатися лише …"обрані" групи економічних інтересів. Така демократія втратила в Україні соціальну підтримку" (2012 р.).^[17]

• Формули сучасного політичного порядку [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.]