Ігор Олександрович Кістяківський
Ігор Кістякіський — міністр внутрішніх справ Української держави. Часопис "Око", 1918 рік.
2-й Міністр внутрішніх справ Гетьманського уряду України
липень 1918 — жовтень 1918
Попередник	Лизогуб Федір Андрійович
Наступник	Рейнбот Віктор Євгенович
Народився	4 (16) січня 1876[1] Київ, Російська імперія[1]
Помер	1940 Париж, Франція
Похований	Сент-Женев'єв-де-Буа
Відомий як	адвокат
Місце роботи	КНУ імені Тараса Шевченка і МДУ
Країна	Російська імперія, УНР і Українська Держава
Національність	українець
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Політична партія	Конституційно-демократична партія
Батько	Олександр Федорович Кістяківський
Професія	український державний діяч
Медіафайли у Вікісховищі

І́гор Олекса́ндрович Кістякі́вський (4 (16) січня 1876, Київ — 1940, Париж) — український державний діяч, міністр внутрішніх справ Гетьманського уряду України.

Народився 4 (16) січня 1876(18760116) року в Києві у родині українського вченого, юриста, громадського діяча, професора Київського університету Олександра Федоровича Кістяківського. Закінчив юридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1897). В юнацькі і студентські роки часто зустрічався з Володимиром Антоновичем, Павлом Житецьким, П. Науменком, спілкування з якими сприяло формуванню національного світогляду.

Декілька років навчався в університетах Німеччини. Після повернення додому обраний доцентом Київського університету св. Володимира. З 1903 жив у Москві, де займався адвокатською практикою і викладав в університеті. Разом з В. Вернадським та ін. науковцями залишив викладацьку роботу в університеті на знак протесту проти реакційної політики міністра освіти Л. Кассо. В 1910-17 викладав у Московському комерційному інституті. У лютому 1911 разом із В. Вернадським та іншими науковцями залишив викладацьку роботу в Московському університеті на знак протесту проти порушення університетської автономії.

Співпрацював з діячами українського національного руху, матеріально підтримував видання часопису «Украинская Жизнь».

У травні 1918 призначений державним секретарем Української Держави. 5 липня 1918 наказом Гетьмана П.Скоропадського в.о. державного секретаря І.Кістяківського призначено міністром внутрішніх справ. В липні-листопаді 1918 — міністр внутрішніх справ у кабінетах Ф. Лизогуба і С. Гербеля. Належав в уряді до групи міністрів (В. Любинський, Д. Дорошенко, Б. Бутенко, О. Рогоза), які відстоювали незалежницький курс та виступали проти укладення федеративного договору з Росією.

З 1919 жив у Стамбулі, пізніше — у Парижі. Співпрацював з російськими еміграційними колами. Автор праць: «Боргова відповідальність наслідника в римському праві» (1900), «Поняття про суб'єкт права» (1903) та ін.

Брати:

• Кістяковський Богдан Олександрович
• Кістяковський Володимир Олександрович

• І. Б. Усенко. Кістяківський Ігор Олександрович [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 336. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• І. Б. Усенко. Кістяківський Ігор Олександрович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Гай-Ныжнык П. П. Игорь Кистяковский: российский кадет и государственный деятель Украины / П. П. Гай-Ныжнык // Белоруссия и Украина: история и культура: Сборник статей. — Вып.5. — М.: Институт славяноведения РАН, 2015. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Гай-Нижник П. П. Ігор Кістяковський: особистість, політик, державний діяч України // Гілея. — 2010. — № 38. — серпень. — С.38-53. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Гай-Нижник П. П. Ігор Кістяківський — державний секретар і міністр внутрішніх справ Української Держави: нариси до політичного портрету // Науково-документальна збірка до 90-річчя запровадження державної служби в Україні. — К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2008. — С.71–82. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Гай-Нижник Павло Павлович. Ігор Кістяковський — «злий геній і дух» Гетьмана Скоропадського // Київська старовина. — 2005. — № 1. — С.161–172. [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Проект «Українці в світі» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

• В. І. Головченко. Кістяківський Ігор Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

• Кістяківський Ігор Олександрович [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.