Кінетичне мистецтво
Продукція	kinetic sculptured
Гештег	kineticart
Кінетичне мистецтво у Вікісховищі

Кінетичне мистецтво, кінетизм — напрям сучасного модернізму, що використовує так звані мобілі (пристрої, які приводяться в рух вітром, водою, електрикою, силами магнетизму тощо). Сформувався в 1950-ті роки.

Кінетичне мистецтво знаходить певне практичне застосування як вид технічної творчості, в оформленні виставок, рекламі тощо. Використання світлових і кольорових ефектів іноді зближує кінетичне мистецтво з кольоромузикою.

Кінетичне мистецтво зародилося в 1920–30-х роках XX ст. Його основоположниками вважаються Володимир Татлін і Александр Колдер. Кінетичне мистецтво багато в чому спирається на естетику Баугаузу, модерну, російського конструктивізму. Попередниками кінетизму вважаються російські конструктивісти, а також деякі з західнонімецьких дадаїстів 20-х років. Теоретиками кінетизму виступили французькі художники Ніколя Шоффер і Франк Поппер. Шоффер висував принципи «просторо-світло-хроно-динамізму» як основи кінетичного мистецтва. У їхніх роботах широко використовувалися прозорі матеріали, електромотори, важелі, пульти управління і т.д. У багатьох випадках ілюзія руху створювалася зміною освітлення.

Одним з напрямків кінетизму стало самознищуване або самогубне мистецтво (Жан Тенгелі та ін.). В ньому рухомі пристрої, пропрацювавши, загорялися чи інакшим чином руйнувалися внаслідок дії деталей, які входили у їхню конструкцію.

Важливий внесок зробили російські конструктивісти: Володимир Татлін, Костянтин Мельников, Олександр Родченко. Художники-кінетики використовували можливості руху предметних конструкцій, різних механізмів, ілюзорних зображень і оптичних ефектів. Кінетичним мистецтвом активно займалася група «Движение» (1962–1976), що займалася проєктуванням синтетичних містерій з використанням руху світла, газу, тривимірних елементів і кінопроєкцій.

Після 1960-х в кінетизмі стали використовуватися растрові структури, вантові конструкції, модульні елементи, прийоми програмування та автоматичного управління.

• Такіс

• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
• А.Н.Липов. Оптико-кинетическое искусство. Поиски новых типов формообразования // Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 2. М.: ИФ РАН, 2006.

• Кінетичне мистецтво // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 478.
• Машинне мистецтво // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 21.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кінетичне мистецтво

• Відеоприклад^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Кинетизм и кинетическое искусство [Архівовано 21 червня 2015 у Wayback Machine.]

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті.

Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.