Євгенія Едуардівна Кумачова
англ. Eugenia Kumacheva
Народилася	1955(1955) Одеса, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Канада[1]
Діяльність	хімік, дослідниця, викладачка університету
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут Інститут фізичної хімії та електрохімії імені О. М. Фрумкіна РАНd
Галузь	хімія полімерів
Заклад	Науково-дослідний інститут імені Вейцмана Торонтський університет МДУ
Членство	Лондонське королівське товариство[2] Королівське товариство Канади
Нагороди	премія L’Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» (2009) Медаль Хімічного інституту Канади (2017) член Лондонського королівського товариства (2016) Грант Ґуґґенгайма (2021) премія Гумбольдта (2012) Премія де Ґеннесаd (2019)
Особ. сторінка	chem.utoronto.ca/staff/EK/Eugenia_Kumacheva.htm
Кумачова Євгенія Едуардівна у Вікісховищі

Євге́нія Едуа́рдівна Кумачо́ва (англ. Eugenia Kumacheva; рос. Евгения Эдуардовна Кумачева; нар. 1955, Одеса) — канадська хімікиня, спеціалістка в царині фізичної хімії полімерів. Заслужена професорка хімії в Торонтського університету, членкиня Канадського й Лондонського королівських товариств.

Євгенія Кумачова народилася в Одесі у 1955 році. Закінчила з відзнакою Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (1978). Працювала в промисловості. Потім вступила до аспірантури Інституту фізхімії Російської академії наук, а 1985 року захистила дисертацію і стала співробітницею на кафедру колоїдної хімії МДУ. З 1991 по 1994 рік бувши стипендіаткою Minerva Foundation постдок в Інституті Вейцмана в Ізраїлі. Уже тоді з'являються її роботи в Nature і Science^[3][4]. У 1995 році переїхала з Ізраїлю до Канади^[5], і з того ж року — як постдок у Торонтському університеті, де з 1996 року — асистентка-професорка, з 2005 року — повна професорка, з 2013 року — університетська професорка. У 2003 році запрошена професорка в Оксфорді, у 2009 році — в МДУ, у 2010 році — в Кембриджі.

У 2019 році стала переможцем конкурсу на отримання грантів Уряду Російської Федерації для державної підтримки наукових досліджень^[6], за кошти якого було організовано Лабораторію 3D-друку функціональних наноматеріалів Університету ІТМО^[7].

Дала понад 200 запрошених лекцій. Авторка 182 публікацій у рецензованих виданнях і 9 розділів у книжках, а також однієї книжки та редакторка ще однієї.

• 2006 — Урядовий грант Canada Research Chair (1-го рівня) у розмірі C$1,400,000 (на 7 років) на дослідження передових полімерних матеріалів^[8]
• 2007 — Член Королівського товариства Канади
• 2009 — Премія L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» — за створення і розроблення нових матеріалів із безліччю застосувань, включно з адресним доставлянням ліків для лікування раку і матеріалами для зберігання оптичних даних високої щільності^[9]
• 2012 — Премія Гумбольдта
• 2013 — Урядовий грант Canada Research Chair (1-го рівня) у розмірі C$1,400,000 (на 7 років) на дослідження передових полімерних матеріалів^[10]
• 2016 — Член Лондонського королівського товариства^[11]
• 2017 — Медаль Хімічного інституту Канади^[12]
• 2019 — Премія де Ґеннеса^[13]
• 2020 — Офіцер ордена Канади — за внесок у хімію, особливо в галузі мікрофлюїдики та дослідження полімерів, а також за її зусилля як захисниці інтересів жінок у науці^[14]
• 2021 — Стипендія Ґуґґенгайма^[15]

• Eugenia Kumacheva, Piotr Garstecki. Microfluidic Reactors for Polymer Particles. — Wiley, 2011. — 236 с. — ISBN 978-0470057735.

1. ↑ Entregan los premios ‘La mujer y la ciencia’ de L’Oreal-Unesco
2. ↑ https://royalsociety.org/people/eugenia-kumacheva-12879
3. ↑ Jacob Klein, Eugenia Kumacheva, Diana Mahalu, Dvora Perahia & Lewis J. Fetters. Reduction of frictional forces between solid surfaces bearing polymer brushes : [арх. 16 червня 2022] : [англ.] // Nature. — 1994. — Vol. 370. — P. 634—636. — doi:10.1038/370634a0. (всего на январь 2018 года 11 статей в журналах семейства Nature)
4. ↑ Jacob Klein, Eugenia Kumacheva. Confinement-Induced Phase Transitions in Simple Liquids : [арх. 12 січня 2018] // Science. — 1995. — Vol. 269, № 5225. — P. 816—819. — doi:10.1126/science.269.5225.816.
5. ↑ Наука и технологии России
6. ↑ Победители седьмого конкурса на получение грантов Правительства Российской Федерации для государственной поддержки научных исследований (PDF). p220.ru.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
7. ↑ Новая лаборатория инновационных материалов появится в Университете ИТМО в рамках мегагранта. ifmo.ru.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
8. ↑ ProActive Disclosure of the Canada Research Chairs (2006) (PDF). chairs-chaires.gc.ca. Архів (PDF) оригіналу за 8 березня 2022.
9. ↑ 2009 Edition of the L’Oréal-Unesco for Women in Science Awards (PDF). loreal.com. 10 листопада 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
10. ↑ ProActive Disclosure for the Canada Research Chairs (start date from January 2013 to March 2013) (PDF). chairs-chaires.gc.ca. Архів (PDF) оригіналу за 11 березня 2020.
11. ↑ Eugenia Kumacheva. royalsociety.org. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 23 травня 2022.
12. ↑ Eugenia Kumacheva is first female recipient of the CIC Medal. cheminst.ca. 2017-01. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 23 травня 2022.
13. ↑ Professor Eugenia Kumacheva wins de Gennes Prize. utoronto.ca. 7 травня 2019. Процитовано 23 травня 2022.
14. ↑ Governor General Announces 114 New Appointments to the Order of Canada. gg.ca. 27 листопада 2020. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 23 травня 2022.
15. ↑ Eugenia Kumacheva. gf.org. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 23 травня 2022.

• Eugenia Kumacheva. Торонтський університет (англ.).
• Eugenia Kumacheva's Polymers, Interfaces and Materials Science Group. Хімічний інститут Торонтського університету (англ.).
• Соотечественники за рубежом: история одного успеха. Російська академія наук (рос.).
• In situ with Eugenia Kumacheva. Chemistry World (англ.).