| село Куль-Оба | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Керченський район |
| |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1784 |
| Існувало до | 1842 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°20′57″ пн. ш. 36°22′54″ сх. д. / 45.34917° пн. ш. 36.38167° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Куль-Оба | |
.svg) Куль-Оба | |
| Мапа | |
| |
Куль-Оба́ (крим. Kül Oba) — зникле у XIX столітті кримськотатарське село в околицях Керчі й однойменний скіфський царський курган (могила), розташований поруч.
Історія
В останній період Кримського ханства Куліоба входило до Карасубазарського кадилика Карасубазарського каймаканства. У російських історичних джерелах перша згадка про село Куль-Оба знайдена в Камеральному описі Криму від 1784 року. Але село існувало раніше, опис лише зафіксував його наявність на той час. Після анексії Криму Російською імперією (8 лютого 1784 року) село приписали до Сімферопольського повіту Таврійської області[1]. Кримськотатарське населення почало емігрувати до Туреччини і село знелюдніло. Вже на мапі 1842 року село умовно позначене знаком «мале село», тобто існувало менше ніж 5 садиб, а незабаром воно зникло зовсім.
У села видатний скіфський царський курган Куль-Оба.
Примітки
- ↑ Административно-территориальное деление Крыма. Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 16 липня 2011.
Джерела та література
- С. В. Полін. Куль-Оба [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 476. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Геродот. История (скифские фрагменты) // Скифы: Хрестоматия. — Москва, 1992. — С. 38—83.
- Рыбаков Б. С. Геродотова Скифия. — Москва, 1979.
- Агбунов М. В. Путешествие в загадочную Скифию. — Москва, 1989.
- Скржинская М. В. Скифия глазами Эллинов. — СПб, 1998.
- Граков Б. Н., Скифы. — Москва, 1971.
- Черников С. С. Загадки золотого кургана. Где и когда зародилось скифское искусство. — Москва, 1965.
- Мозолевський Б. М. Скіфський степ. — К.: Наукова думка, 1983
- Хазанов А. М. Золото скифов. — Москва, 1975
- Эрмитаж. Культура и искусство античного мира. Путеводитель. — Ленинград: Аврора, 1971
Найбільші та найвідоміші скіфські кургани другої половини IV століття до н. е. | ||
|---|---|---|
| Гробниці царів 82—117 тис. м³ |  | |
| Гробниці членівцарської родини 36—40 тис. м³ | ||
| Гробниці родичів царя 11—13 тис. м³ | Гайманова Могила • Чмирева Могила • Товста Могила • Жовтокам'янка • Бабина Могила • Краснокутський • Лемішева Могила • Верхній Рогачик | |
| Гробниці пілофорівПерший рівень 6,6—7,7 тис. м³ | Мордвинівський 1 • Мордвинівський 2 • Кам'яна Могила • Плоска Могила • Башмачка • Водяна Могила • Золота Балка 15 • Страшна Могила • Соболева Могила • Виводово 92 | |
| Гробниці пілофорівДругий рівень 2,4—4,2 тис. м³ | Мелітопіль • Гостра Могила • Малий Огуз • Діїв • Носаки 14 • Носаки 4 • Орел • Слонівська Близниця • Кам'янська Близниця • Золота Балка 13 • Володимирівка к.12 • Носаки 12 • Носаки 13 • Томаківська Близниця • Володимирівка к.1 • Тащенак • Гюнівка к.14 • Вишнева Могила • Мар'ївка к.9 • І Рядовий • ІІ Рядовий • Сахнова Могила • Покровка • Шульгівка • Кутареві Могили 2 • Заповітне 18 • Первомаївка І к.1 | |
| Поховання простих скіфів <2,4 тис. м³ | Поховання простих скіфів | |
| Групи курганів | ||
| Кургани поза категоріями | ||
Джерела: на базі моделі соціальної структури Скіфії другої половини IV століття до н. е. Болтрика Ю. В.
| ||