Крістіана-Ебергардіна Бранденбург-Байройтська нім. Christiane Eberhardine von Brandenburg-Bayreuth
Народження:	19 грудня 1671(1671-12-19)[1] або 29 грудня 1671(1671-12-29)[2]  Байройт, Верхня Франконія[3]
Смерть:	4 вересня 1727(1727-09-04)[3][4][1] (55 років)  Pretzsch (Elbe)d, Бад-Шмідеберг, Віттенберг, Саксонія-Ангальт, Німеччина[3]
Поховання:	міська церква Байройтаd
Країна:	Німеччина
Релігія:	лютеранство
Рід:	Гогенцоллерни
Батько:	Christian Ernst, Margrave of Brandenburg-Bayreuthd
Мати:	Софія Луїза Вюртемберзька
Шлюб:	Август II Фрідріх
Діти:	Август III Фрідріх
Медіафайли у Вікісховищі

Крістіана-Ебергардіна Бранденбург-Байройтська (нім. Christiane Eberhardine von Brandenburg-Bayreuth; 9 грудня 1671, Байройт — 4 вересня 1727, Преч) — дружина Августа Сильного, курфюрста Саксонського, з 1697 року титулярна королева Речі Посполитої. Нащадок Великих князів Київських.

Єдина донька маркграфа Християна Ернста Байройтського та його дружини Софії Луїзи Вюртемберзької, дочки герцога вюртемберзького Еберхарда III, Христіана Ебергардіна вийшла заміж у 21 рік 10 січня 1693 року в Байройті за майбутнього курфюрста Саксонського Фрідріха Августа I. Незабаром стало очевидним, що шлюб був укладений тільки за політичними мотивами. Єдиний у Христіани й Августа син Август народився через три роки в Дрездені.

Крістіана була хрещеною матір'ю «арапа Петра Великого» Абрама Петровича, який згодом отримав прізвище Ганібал.

Крістіана залишилася вірною своєму протестантському віросповіданню, коли її чоловік перейшов в католицтво, щоби отримати корону Польщі. Христіана мешкала поперемінно в палацах у Преч і Торгау, і вона рідко з'являлася при дрезденському дворі. Христіана Ебергардіна померла на самоті у 55-річному віці й була похована 6 вересня в міській церкві Байройту. Ні її чоловік, ні її син на похороні не були присутні.

• (нім.) Stichart Franz Otto, «Galerie der sächsischen Fürstinnen; biogr. Skizzen sämtlicher Ahnfrauen des kgl. Hauses Sachsen», Leipzig, 1857.
• (нім.) Blanckmeister Franz, «Kurfürstin Christiane Eberhardine von Sachsen: eine ev. Bekennerin», Barmen, 1892.
• (нім.) Meyer Johannes, Frauengestalten und Frauenwalten im Hause Wettin, Bautzen, 1912.
• (нім.) Haake Paul, «Christiane Eberhardine und August der Starke: eine Ehetragödie», Dresden, 1930.
• (нім.) Lauckner Martin, «Eine alte Unterschrift von zarter Hand» // Sächs. Heimat, Hamburg, Jg. 1981.
• (нім.) Czok Karl, «August der Starke und Kursachsen», Leipzig, 1987. Aufgeklärter Absolutismus und kirchlich-religiöse Toleranzpolitik bei August dem Starken // Sachsen und die Wettiner. Chancen und Realitäten (Sondernummer der Dresdner Hefte); Dresden 1990.
• (нім.) Fellmann Walter, «Prinzessinnen. Glanz, Einsamkeit und Skandale am sächsischen Hof», Leipzig, 1996.
• (нім.) Kühnel Klaus, Königin ohne Krone // KK: August der Starke und das schwache Geschlecht, Dreikastanienverlag, Wittenberg, 2005.