Крашаниця Анатолій Федорович
Псевдонім	А. Крижаний
Народився	30 квітня 1904(1904-04-30) Люботин
Помер	7 листопада 1984(1984-11-07) (80 років) Рівне
Громадянство	Російська імперія →  УНР →  УРСР
Діяльність	журналіст, поет
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Нагороди

|Примітки=

Анато́лій Фе́дорович Крашаниця (псевдонім А. Крижаний) (30 квітня 1904(19040430), слобода Люботин Валківського повіту, тепер Харківської області — 7 листопада 1984, Рівне) — український письменник та журналіст.

Закінчив Валківське реальне училище, друкуватися почав у газеті «На засів». З 1921 року друкувався в газетах «Вісті», «Селянська правда», журналах «Шляхи мистецтва», «Зоря».

29 березня 1922 в Харкові засновано літературну організацію «Спілку селянських письменників „Плуг“», у складі бюро спілки — А. Панів, І. Сенченко, Гео Коляда, С. Пилипенко, І. Шевченко, Крашаниця.

У 1922—1923 роках — секретар Валківського повітового комітету комсомолу. У 1923—1924 працював в Харківському губкомі, від 1925 — на журналістській роботі. Спершу - в катеринославській молодіжній газеті "Грядущая смена". Згодом після Івана Ткачука до 1927 редагує селянську газету "Зірка" у Катеринославі (Дніпропетровську).

1927 переїздить до Херсона, де став редактором газети «Наддніпрянська правда».

Належав до спілки селянських письменників «Плуг», Всеукраїнської спілки пролетарських письменників «Молодняк». Один із засновників у Харкові першого літературного клубу, серед фундаторів «Асоціації юнацьких пролетарських письменників».

1927 року — співзасновник журналу «Молодняк» — разом з Іваном Шевченком та Савою Божком.

У 1945 році (з липня) працював виконувачем обов'язків відповідального редактора рівненської обласної газети «Червоний прапор». З 1947 по 1951 рік — відповідальний редактор цього видання.

1964 року на святкування 150-річчя від дня народження Шевченка літературна громадськість Рівненщини під керівництвом А. Крашаниці, колишнього учасника літоб'єднання «Плуг» та редактора газети «Червоний прапор», впорядкувала територію довкола пам'ятника Кобзареві. Добудували стелу, мінібасейн, з Новопетровського укріплення привезли й посадили паросток верби, з другого боку пам'ятника посадили ще один символ України — калину.

Залишив низку літературно-критичних статей про сучасників-письменників. Понад 60 років віддав журналістській справі.

Останні роки життя проживав у м. Рівне по вул. Чорновола (колишн. 17 вересня; Тополева) у будинку, у якому свого часу також жив і працював Олег Ольжич, про що на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку.

Орден Трудового Червоного Прапора

Орден «Знак Пошани»

Довідкові видання:

• Українська літературна енциклопедія: в 5 т. Т.3. Київ, 1995. С. 52.
• Каляка, М. М. Крашаниця, Літературна лоція Херсонщини (ХІІ — початок ХХІ ст.) — Херсон, Просвіта, 2009.

• Сава Божко [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• З пагорбів «Зорі» [Архівовано 21 березня 2011 у Wayback Machine.]
• Тарасова верба своє відплакала
• Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]