Павло Павлович Крафт
Павел Павлович Крафт
Народився	23 січня 1870(1870-01-23) Мещовськ, Калузька губернія
Помер	12 травня 1907(1907-05-12) (37 років) Санкт-Петербург
Громадянство	Росія
Національність	Російські німці
Діяльність	політик
Партія	Соціалісти-революціонери

Павло Павлович Крафт (23 січня  (4 лютого) 1870^[1], Мещовськ Калузької губернії^[1] або Пенза^[2] — 12 (25) травня, Санкт-Петербург або Саратов ^[1]) — російський професійний революціонер, один із засновників Партії соціалістів-революціонерів (або есерів, ПСР). Брав безпосередню участь в організації терористичних актів есерівської Бойової організації.

Сім'я, швидше за все, походить з поволзьких німців. Народився у сім'ї чиновника судового відомства^[2]. Спочатку навчався у сімферопольській гімназії (1880—1886), потім — у пензенській. Закінчивши гімназію в 1888, в тому ж році вступив на Фізико-математичний факультет Московського університету[1]. У квітні 1889 виключений з університету за участь у роботі марксистських гуртків Віктора Курнатовського, Олександра Гуковського та інших активістів, після чого висланий до Пензи. У Пензі продовжив займатися революційною діяльністю в гуртках народників та Василя Благославова^[1].

17 (29) листопада 1889 року залучено до дізнання в числі 80 осіб за звинуваченням у скликанні в Пензі з'їзду революціонерів. 24 березня (5 квітня) 1890 року заарештований і переправлений в Санкт-Петербург. У столиці залучався до дізнання за звинуваченням у приналежності до «забороненої спільноти», був ув'язнений.

Вийшовши з ув'язнення 22 серпня (3 вересня) 1892 року, повернувся до Пензи, де перебував під голосним наглядом^[2]. Після звільнення працював листоводом у купця Віктора Умнова, давав приватні уроки і розбирав бібліотеку у поміщиці Олени Хвощинської (уродженої княжни Голіциної) у селі Миколаївка Чембарського повіту Пензенської губернії^[1].

У грудні 1895 року переїхав до Сімферополя, де служив у губернській земській управі і в 1898 році вкотре залучався до дізнання — цього разу у справі пензенських соціал-демократичних гуртків^[1].

У вересні 1900 року перебрався до Саратова^[1]. Восени 1901 року став одним із засновників Партії соціалістів-революціонерів, увійшовши разом з Катериною Брешко-Брешковською та Григорієм Гершуні до складу «Комісії для зносин із закордоном», яка з часом стала ядром Центрального комітету (ЦК) ПСР^[2]. Виступив ініціатором відкриття нелегальної пензенської друкарні адвоката Б.Ф.Тарасова, створеної в 1901-1902 рр.^[1]

Безпосередньо брав участь в організації терористичних акцій есерівської Бойової організації: зокрема, забезпечив револьвером та патронами Степана Балмашова, який 2 (15) квітня смертельно поранив міністра внутрішніх справ Дмитра Сіпягіна, восени того ж року взяв участь у зустрічі керівників ПСР (Гершуні, Євно Азефа, М.Мельникова) у Києві, на якій розглядалися аспекти практичної діяльності партії, у тому числі й терористичного характеру^[2]. Також займався підготовкою замаху великого князя Володимира Олександровича^[1].

5 (18) листопада 1902 року заарештовано в Києві та відправлено до Петербурга. Протягом трьох років утримувався у Петропавлівській фортеці, був засуджений до десятирічного заслання. Завдяки проголошенню Маніфесту 17 жовтня 1905 амністований^[2].

Після амністії знову поринув у партійну роботу. На І-му з'їзді ПСР (29 грудня 1905 року) обирався головою з'їзду^[1]. Був кооптований в обраний на з'їзді ЦК партії, в якому займався питаннями організаційної та бойової діяльності есерів^[2] .

Помер від хвороби серця, перебуваючи на нелегальному становищі під ім'ям громадянина Французької республіки^[2][1].

• Ерёмин Г. В.. КРАФТ Павел Павлович // Пензенская энциклопедия. 2-е издание, уточнённое и дополненное. — Пенза : Областной издательский центр, 2019. — 27 листопада. — С. 606. — ISBN 978-5-906589-16-3.
• Ерофеев Н. Д.. КРАФТ Павел Павлович // Политические партии России. Конец XIX — первая треть XX века. Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1996. — 27 листопада. — С. 280. — ISBN 5-86004-037-7.