Петро Кирилович Кошовий
рос. Пётр Кирѝллович Кошево̀й
Народження	8 (21) грудня 1904(1904-12-21) Олександрія, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть	30 серпня 1976(1976-08-30) (71 рік) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе і Московське вище військове командне училище
Роки служби	1920–1976
Партія	КПРС
Звання	Маршал Радянського Союзу
Командування	Група радянських військ у Німеччині, 65th Rifle Divisiond, Q4030279?, 63rd Rifle Corpsd, 6-а гвардійська армія, 5-та загальновійськова армія, 11-а гвардійська армія, Сибірський військовий округ і Київський військовий округ
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна
Автограф
Нагороди
Кошовий Петро Кирилович у Вікісховищі

Петро́ Кири́лович Кошови́й (8 [21] грудня 1904(19041221) — 30 серпня 1976) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1968). Двічі Герой Радянського Союзу (1944,1945). Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1961—1971 р. Член ЦК КПУ в 1961—1966 р. Кандидат у члени Президії ЦК КПУ в березні 1961 — березні 1966 р.

Народився в місті Олександрія Херсонської губернії в селянській сім'ї. Українець. Навчався у школі Чиркіна (нині загальноосвітня школа № 4). 1920 року вступив до лав Червоного козацтва. У складі 8-ї кавалерійської дивізії брав участь у боротьбі з українськими й польськими військами.

У 1924 році вступив, а у 1927 році закінчив 5-у Українську кавалерійську школу імені С. М. Будьонного в Єлизаветграді. Проходив військову службу на командних і штабних посадах. Закінчивши в 1939 році академію ім. Фрунзе, обіймав посаду начальника штабу дивізії в званні полковника. З лютого 1940 року — командир 65-ї мотострілецької дивізії.

У німецько-радянській війні Кошовий (до вересня 1943 року командир стрілецької дивізії, а потім стрілецького корпусу, проявив себе як ініціативний і вольовий командувач. Виконав ряд видатних бойових операцій, відзначився, зокрема, при штурмі Сапун-гори під Севастополем і взятті Кенігсбергу (за ці битви отримав звання Героя Радянського Союзу). Закінчив війну в званні генерал-лейтенанта. На параді Перемоги командував зведеним полком Третього Білоруського фронту.

Після війни Кошовий займав ряд важливих командних посад і високо котирувався як командувач і військовий адміністратор (за свідченням його внука, письменника П. Р. Паламарчука, «його соратник маршал Баграмян називав його в той період військовим номер один»), хоча не гнався за кар'єрою і за посадами в Міністерстві оборони і пишався тим, що «ніколи не служив у Москві». Був командувачем армії (1946–1955), першим заступником Головнокомандувача Групою радянських військ в Німеччинні (1955–1957), командувачем військами Сибірського військового округу (1957–1960), Київського військового округу (1960–1965).

Найвища посада, яку займав Петро Кошовий, — головнокомандувач Групою радянських військ в Німеччині (1965–1969). За цей час багато що зробив для зміцнення боєздатності Групи. 15 квітня 1968 роки генералові армії Кошовому було надано (разом з П. Ф. Батицьким) звання Маршала Радянського Союзу.

Проте вже в жовтні 1969 року Кошовий був зміщений з поста Головнокомандувача і замінений на В. Р. Кулікова. З того часу до кінця життя він займав традиційну для тих Маршалів, що пішли фактично у відставку почесну посаду «генерального інспектора Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР».

П. К. Кошовий був першим з померлих на волі і у званні Маршала Радянського Союзу, похованих не біля Кремлівської стіни, а на Новодівичому кладовищі в Москві.

• п'ять орденів Леніна
• три ордени Червоного Прапора
• орден Жовтневої Революції
• орден Суворова 2-го ступеня
• два ордена Кутузова 2-го ступеня
• орден Богдана Хмельницького 1-го ступеня
• різні медалі
• іноземні нагороди
• звання «Почесний громадянин міста Олександрії» (17 грудня 1967 року)^[1] .

• О. В. Буцько. Кошовий Петро Кирилович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 265. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Н. В. Жахалова. Кошовий Петро Кирилович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 5-8.

• peoples.ru Петр Кириллович Кошевой [Архівовано 25 грудня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
• Маршали й адмірали СРСР(рос.)
• warheroes.ru Кошевой Пётр Кириллович [Архівовано 28 квітня 2012 у WebCite](рос.)
• Інформація про нагородження. До 60-річчя Перемоги^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Енциклопедія Києва (коротко) [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Українці в боях за Севастопіль [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.]