Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті.

Кот Сергій Іванович
Народився	22 жовтня 1958(1958-10-22)[1][2] Київ, Українська РСР, СРСР[1][2]
Помер	28 березня 2022(2022-03-28)[3][2] (63 роки) Ізяслав[3][2]
Країна	Україна
Діяльність	історик, краєзнавець, громадський діяч
Alma mater	Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Заклад	Інститут історії України НАН України
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Членство	НСКУ
Нагороди	Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого Премія імені Дмитра Яворницького

Сергій Іванович Кот (22 жовтня 1958, м. Київ — 28 березня 2022, м. Ізяслав, Шепетівський район, Хмельницька область^[4]) — український історик, краєзнавець, громадський діяч. Доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, дослідник теоретичних і практичних проблем збереження історико-культурної спадщини, історії становлення пам'яткоохоронної справи в Україні, питань повернення та реституції культурних цінностей. Член Президії правління НСКУ, заслужений працівник культури України.

1980 року закінчив з відзнакою історико-педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького. Відтоді працював в Інституті історії України НАНУ.

Кандидат історичних наук (1990), доктор історичних наук (2021).

Від 1999 — керівник Центру дослідження про­блем повернення та реституції культурних цінностей.

Від 1991 — член Вченої ради Центру пам'яткознавства НАН України та УТОПІК.

Від 2013 — член Вченої ради Національного заповідника «Софія Київська».

2015‒2016 — член Спеціалізованої ради по захисту дисертацій на здобуття вчених ступенів К. 26.252.01 Центру пам'яткознавства НАН України та УТОПІК.

• Искусство в пламени войны. Произведения западноевропейсккой живописи в собрании Симферопольского художественного музей: каталог и альбом. ‒ Симферополь-Киев, 2015. ‒ 300 с. (в соавторстве, Л. В. Кудряшева);
• Теоретичні та науково-методичні засади підготовки статей про пам'ятки історії до «Зводу пам'яток історії та культури України». ‒ К., 2011. ‒ 237 с. (у співавторстві, Гаврилюк Л. О., Горбик В. О., Денисенко Г. Г., І., Піскова Е. М., Скрипник П. І., Федорова Л. Д.)
• Судьба и правовой статус экспонатов передвижной выставки Государственного Русского музея 1941 года в Крыму, находящихся в музеях Автономной Республики Крым. — К., 2010. ‒ 150 с.
• Эхо войны. Судьба и правовой статус экспонатов передвижной выставки Государственного Русского музея 1941 года в Крыму, находящихся в музеях Автономной Республики Крым. — К., 2010. ‒ 128 с.
• Наукова спадщина Олега Ольжича. — К., 2007. ‒ 240 с. (у співавт., М. Відейко)
• Ланселот Лоутон. Українське питання. — К., 2006. ‒ 168 с.
• Про ратифікацію Україною Конвенції ЮНІДРУА про викрадені чи нелегально вивезені предмети культури (Рим, 24 червня 1995 р.): Інформаційно-аналітична довідка / НАН України. Інститут історії України. ‒ К., 2017. ‒ 7 с. ‒ На правах рукопису.
• Фундація імені О. Ольжича // Покликані служити Україні. Фундація імені О. Ольжича, Видавництво імені Олени Теліги, Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги, Об'єднання студіюючої молоді «Зарево»: Збірник матеріалів і документів. — К., 2011. ‒ С. 11–225.
• Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: біографічний довідник: В 2-х ч. — Ч. 1. ‒ К., 2005. ‒ 351 с.; Ч. 2. ‒ К., 2005 ‒ 346 с. (у співавторстві, Гаврилюк Л., Горбик В., Денисенко Г., Ковпаненко Н., Колибанова К., Кузьминська О., Піскова Е., Скрипник П. І., Федорова Л., Юренко С.).

1990‒2010 — член Ревізійної комісії Національної спілки краєзнавців України, від 2011 — член Правління, президії правління НСКУ.

1995‒1996 — член Експертної комісії Міністерства культури України по складанню Національного реєстру історико-культурної спадщини.

2000‒2003 — член Громадської ради при Комітеті з питань культури і духовності Верховної ради України.

Від 2000 — член правління, з 2012 ‒ голова Правління Фундації імені Олега Ольжича.

2007‒2009 — член Експертної ради Міністерства культури України.

Від 2009 ‒ член Українського відділення ICOMOS.

Від 2010 ‒ головний редактор журналу «Розбудова держави».

Від 2015 ‒ член Редакційної ради, від 2016 — головний редактор газети «Українське слово — Літаври».

Від 2015 ‒ голова Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України.

• 1988 Нагрудний знак Міністерства освіти УРСР «Відмінник народної освіти».
• 1998 Подяка Міністерства культури і мистецтв України. За значний внесок у розвиток краєзнавчої справи.
• 2001 Орден Святого князя Володимира ІІІ Ступеню Української Православної Церкви Київського Патріархату. За заслуги по відродженню духовності в України та утвердженню Помісної Української Православної Церкви.
• 2007 Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва».
• 2008 Почесна відзнака Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.
• 2008 Присвоєне Почесне звання «Заслужений працівник культури України».
• 2010 Подяка Міністерства культури України. За вагомий особистий внесок у справу збереження та повернення в Україну культурних цінностей, високий професіоналізм, багаторічну плідну працю.
• 2011 Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтва».
• 2015 Лауреат премії ім. Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України.

• Кот Сергій Іванович в проєкті «Історики України» [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Кот Сергій Іванович [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.] в Енциклопедії сучасної України

• Сергій Кот на Google Академія
• https://nsku.org.ua/?p=16485 [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.]