Костаков Сергій Юрійович

Костаков Сергій Юрійович
Костаков Сергій Юрійович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	12 травня 1972; Верхня Терса
Смерть	22 листопада 2014 (42 роки); Волноваський район, Донецька область, Україна; (помер від поранень)
Поховання	Берковецьке кладовище
Громадянство	Україна
Псевдо	«Маестро»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України

Сергі́й Ю́рійович Костако́в (нар. 12 травня 1972(19720512) — пом. 22 листопада 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєпис

Закінчив київську 31-шу ЗОШ Дніпровського району, в музичній школі навчився грати на скрипці. Протягом 1989—1990 років працював слюсарем-складальником на заводі ПО «Радіовимірювач». Служив розвідником у спецназі ГРУ — строкова служба в 1990—1992 роках, в 3-ій окремій гвардійській Варшавсько-Берлінській Червонопрапорній ордена Суворова III ступеня бригаді спеціального призначення ГРУ СРСР.

1997 року закінчив навчання в Київському інституті зв'язку Української державної академії зв'язку ім. О. С. Попова, здобув спеціальність «автоматичний електрозв'язок», захистив диплом спеціаліста телекомунікацій. Протягом 1997—1999 років працював інженером зв'язку, ЗАТ «Центр-Трубоізоляція». В 1999—2000 роках — торговий представник в ТОВ НПФ «ІНСПЕК». 2000 року повернувся до приватного сімейного підприємства ЗАТ «Центр-Трубоізоляція», начальник відділу з виробництва товарів народного вжитку. Від 2004 року працював на посаді начальника дільниці.

2008 року брав активну участь у «Кредитному майдані» із громадською організацією «Захист». 2010 року був одним з активістів Податкового Майдану, провів близько 8 місяців у СІЗО за сфабрикованим звинуваченням. Після звільнення під підписку про невиїзд виїхав до Праги. Чехія надала Костакову політичний притулок, він мав можливість набути громадянства Чехії. Під час анексії Криму Росією 31 березня 2014 року повернувся до України та пішов добровольцем в ЗСУ.

Снайпер-розвідник 72-ї окремої механізованої бригади.

Скрипка була з Сергієм і в зоні бойових дій, де він грав для бійців. Пройшов бої в секторі «Д». Критикував керівництво бригади, через конфлікти отримав документи на переведення до 81-ї десантно-штурмової бригади.

Мав прибути до місця дислокації 81-ї бригади та виїхав з міста Волноваха 22 листопада 2014 року. Відтоді зв'язок із ним перервався, місце знаходження півроку залишалося невідоме.

2 червня 2015 року в лісосмузі поблизу села Прохорівка Волноваського району було знайдено тіло з його документами, із кількома кулями в голові, руки були в наручниках за спиною. Тіло було напіврозкладене, органолептично впізнати не видавалося можливим.

Є багато свідчень, що Костакова вбили працівники одного з міліцейських підрозділів, проте слідство станом на травень 2017 року, за словами адвокатів, заблоковане.^[1]

Ідентифікований за експертизою ДНК; 2 жовтня 2015 року з Сергієм Костаковим попрощалися в Києві.

Похований на Берковецькому кладовищі.

Без чоловіка лишилася дружина.

Вшанування

У жовтні 2016-го у 31-й ЗОШ Дніпровського району Києва відкрито меморіальну дошку на честь випускника Сергія Костакова.

Примітки

↑ Ігор Луценко, Добровольцю Маестро Сергію Костакову сьогодні було б 45. Вбивці — на свободі [Архівовано 15 травня 2017 у Wayback Machine.], 12 травня 2017, Українська Правда Блоги

Посилання

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Ігор Луценко, Добровольцю Маестро Сергію Костакову сьогодні було б 45. Вбивці — на свободі [Архівовано 15 травня 2017 у Wayback Machine.], 12 травня 2017, Українська Правда Блоги

[1]