Корчак Іван Іванович
Голова Державного арбітражу при Раді Міністрів УРСР
1967 — 1987
Попередник:	Красноступ Іван Якович
Наступник:	Матвєєв Юрій Геннадійович
Народження:	23 листопада 1914(1914-11-23) Одеса
Смерть:	1 березня 2005(2005-03-01) (90 років)
Країна:	СРСР →  Україна
Військова служба
Звання:	генерал-лейтенант юстиції
Нагороди:

Іван Іванович Корчак (23 листопада 1914(19141123), Одеса — 1 березня 2005, Київ) — радянський та український правник, голова Державного арбітражу при Раді Міністрів УРСР (1967—1987), заслужений юрист Української РСР.

Народився 23 листопада 1914 року в Одесі.

У 1940 р. закінчив Одеську юридичну школу, в 1949 р. — юридичний факультет Львівського державного університету.

З березня до травня 1940 р. — виконуючий обов'язки помічника прокурора кримінально-судового відділу прокуратури Одеської області, потім з травня 1940 до липня 1941 року працював виконуючим обов'язки начальника судово-цивільного відділу тієї ж прокуратури.

У вересні — жовтні 1941 р. — слідчий оперативної групи при Прокуратурі СРСР.

З жовтня 1941 до вересня 1943 року — прокурор кримінально-судового відділу прокуратури Новосибірської області.

З листопада 1943 до вересня 1952 року працював начальником слідчого відділу прокуратури Рівненської області

Протягом 1952 — вересня 1960 року — прокурор Волинської області.

З вересня 1960 до серпня 1967 року — заступник Прокурора Української РСР.

З серпня 1967 до 1987 року обіймав посаду Голови Державного арбітражу при Раді Міністрів Української РСР^[1].

1968 року очолював українську делегацію на Віденській конференції і брав активну участь разом із професором Київського державного університету імені Тараса Шевченка Ігорем Лукашуком в обговоренні проєкту Віденської конвенції про право міжнародних договорів^[2].

Помер у 90-річному віці 1 березня 2005 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′3.21″ пн. ш. 30°30′2.66″ сх. д. / 50.4175583° пн. ш. 30.5007389° сх. д. / 50.4175583; 30.5007389).

За ініціативою та активною участю Івана Корчака (а також Станіслава Буткевича, Дмитра Притики) органи державного арбітражу були виведені з прямого підпорядкування Ради Міністрів УРСР і реорганізовані в самостійні органи, рішення яких у справах були остаточними і не підлягали перегляду органами управління.

Очолюючи 20 років Державний арбітраж при Раді Міністрів Української РСР, а згодом Державний арбітраж УРСР, активно сприяв створенню економічного потенціалу республіки.

Безпосередньо брав участь у розробці і підписанні конвенцій з питань правових засад безпеки держави. Очолював урядові делегації на багатьох міжнародних конгресах, симпозіумах та зустрічах^[1].

• За заслуги у зміцненні економіки республіки й авторитету України на міжнародній арені нагороджений двома орденами «Знак пошани» (1967, 1971), орденом Трудового Червоного Прапора (1976), орденом Дружби народів (1981), а також Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1984).

• Заслужений юрист Української РСР (1985).

• Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1999 р. за значний особистий внесок у створення економічного потенціалу України, активну діяльність на міжнародній арені, спрямовану на утвердження авторитету країни як суб'єкта міжнародного права, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України з врученням пам'ятного знака^[1][3].

• 90 років на захисті прав. Становлення та розвиток господарського (арбітражного) судочинства в Україні [Архівовано 8 січня 2021 у Wayback Machine.] // Закон і бізнес, № 45 (1084) 10.11—16.11.2012
• До 100-річчя з дня народження Головного арбітра Державного арбітражу при Раді Міністрів УРСР Івана Івановича Корчака. [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.] — Вісник господарського судочинства. — 2014. — № 6. — C. 147—152.
• United Nations Conference On The Law Of Treaties. First session Vienna, 26 March-24 May 1968. Summary records of the plenary meetings and of the meetings of the Committee of the Whole. — New York, 1969.