Коростельов Євген Володимирович
Полковник
2018 р.
Загальна інформація
Народження	9 жовтня 1978(1978-10-09) Суми, Українська РСР, СРСР
Смерть	19 листопада 2019(2019-11-19)[1] (41 рік) Харків, Україна (помер від поранень)
Громадянство	Україна
Alma Mater	Військовий інститут ракетних військ та артилерії (СумДУ)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Слов'янськ Бої за Лисичанськ Бої за Дебальцеве (2014) Бої за Шахтарськ (2014) Бої за Донецький аеропорт
Командування
09—11.2019  128 ОГШБр, командир ??—2019  25 ОПДБр, начальник артилерії, заступник комбрига
Нагороди та відзнаки
Коростельов Євген Володимирович у Вікісховищі

Євге́н Володи́мирович Коростельо́в (9 жовтня 1978(19781009), Суми — 19 листопада 2019, Харків) — полковник Збройних сил України, командир 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади (09—11.2019), начальник артилерії 25-ї окремої повітрянодесантної бригади (201?—09.2019). Учасник російсько-української війни. Загинув внаслідок підриву на міні.

Народився 9 жовтня 1978 року в м. Суми^[2][3][4].

Закінчив в Сумах школу № 18, вступив до Сумського інституту ракетних військ та артилерії^[4]. Після випуску прийшов на службу до 25-ї окремої повітрянодесантної бригади на посаду командира взводу управління самохідної артилерійської батареї^[5][4]. Продовжував служити у 25-й бригаді, і станом на січень 2013 року, підполковник Коростельов — командир самохідно-артилерійського дивізіону бригади^[6][7].

Війну 2014 року Євген зустрів у званні полковника^[3]. Ставши командиром бригадної артилерійської групи, з 22 червня по 22 липня брав участь в операції з блокування та визволення міст Лисичанськ та Сєвєродонецьк Луганської області. Самохідно-артилерійський дивізіон під керівництвом Коростельова підтримував вогнем парашутно-десантні підрозділи бригади та придані підрозділи інших частин^[2].

Також брав участь в операціях з визволення населених пунктів Рубіжне, Красний Лиман, Слов'янськ, Краматорськ, Дебальцеве, Шахтарськ, Вуглегірськ, Нижня Кринка^[2].

З 15 січня по 20 березня 2015 року брав участь у боях в районі населених пунктів Донецької області: Олександрівка, Авдіївка, Опитне, Водяне, опорний пункт «Зеніт». 22 січня 2015 року ударами артилерії було знищено два танки, бойову машину піхоти, бронетранспортер та чотири протитанкові гармати з розрахунками та тягачами противника, а також чотири автомобілі та склади з артилерійськими боєприпасами в селищі Спартак, значну кількість особового складу противника. Під час бойових дій поблизу Спартака офіцер дістав контузію^[2].

• 
  Розбита 22 січня 2015 року колона російських окупаційних військ під опорним пунктом «Зеніт».
• 
  Залишки колони.

Станом на листопад 2018 року був начальником артилерії — заступником командира 25-ї окремої повітрянодесантної бригади^[8].

Восени 2019 року був призначений командиром 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Одні джерела говорять, що призначення відбулося у вересні, інші — у кінці жовтня^[9][10].

10 листопада 2019 року у присутності фронтових кореспондентів оглядав ввірену йому ділянку фронту в районі Богданівки і Петрівського після відведення військ^[11].

12 листопада 2019 року дістав поранення поблизу Новотроїцького, неподалік від третьої ділянки розведення сил поблизу Петрівського^[5]. Отримав мінно-вибухову травму разом із ще одним військовослужбовцем: вони виконували бойове завдання в глибині ротних та опорних пунктів і підірвалися на невідомому вибуховому пристрої, одному з них відірвало стопу й перебило гомілку, в іншого — відкритий перелом колінного суглоба й множинні вогнепальні осколкові поранення ноги^[12][9] Були також інші пояснення — що троє офіцерів бригади дістали поранення внаслідок ворожого обстрілу з АГС-17^[9]. Згодом з'явилося підтвердження, що саме Євгену довелось ампутувати праву стопу^[5].

Коростельов був доправлений до лікарні, стан — стабільний^[9]. 13 листопада Коростельова доправили до Харкова, у військово-медичний клінічний центр Північного регіону, де йому виконали низку операцій. Згідно з повідомленням, його кінцівку змогли врятувати, інша — була ампутована після поранення^[13]. За повідомленням в.о. провідного хірурга центру Сергія Шипілова, наслідком вибуху було масове тяжке пошкодження легень, його серцева діяльність підтримувалась постійно введенням розчину вазопресорів, які утримували тиск, з 17 листопада розвинулась висока гіпертермія, що було проявом цього ускладнення від легень^[3].

Помер непритомним близько 04:00 ранку 19 листопада 2019 року в Харкові^[12][3]. Він став другим командиром бригади у Збройних силах України, який загинув під час війни на Донбасі: у 2014 році загинув комбриг 51-ї бригади Павло Півоваренко^[12].

20 листопада 2019 року був похований у Сумах. Церемонія прощання почалася із заупокійної літії у Свято-Воскресенському соборі ПЦУ, потім траурна церемонія пройшла вулицею Соборною, після чого прощання продовжилося в будівлі колишнього артучилища — кадетського корпусу, в якому Євген здобув професію військового. Труну з тілом на гарматному лафеті доставили на Алею Слави центрального кладовища м. Суми, де відбулася церемонія поховання з військовими почестями^[14][4].

• Орден Богдана Хмельницького II ступеня (19 листопада 2019, посмертно) — за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.^[15]
• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (21 липня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[16]
• Нагороджений відомчими заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України, у тому числі нагрудним знаком «За військову доблесть», медалями «20 років сумлінної служби», «За сумлінну службу» II та III ст., пам'ятним нагрудним знаком «Воїн-миротворець».

• Посли Франції, Німеччини, Великої Британії та США висловили співчуття з приводу смерті Євгена Коростельова. Про це повідомили посол Франції в Україні Етьєн де Понсен, посол Великої Британії Мелінда Сіммонс^[17].
• Тимчасовий виконувач обов'язків командира 25-ї повітрянодесантної бригади Роман Забродський сказав: «Це була неординарна людина. Про це скаже вам, однозначно, кожен, кого ви запитаєте. І на фоні цього, на фоні його неординарності, і рішень, прийнятих ним у різних ситуаціях, так, можна без сумнівів сказати, що це був легендарний полковник»^[3]
• 29.01.2021 року на фасаді Сумської загальноосвітньої школи № 18, де навчався Євген Коростельов, було встановлено меморіальну дошку. Пам'ять загиблого українського захисника вшанували його батьки, дружина, діти, представники органів місцевої влади, бойові побратими та військовослужбовці Сумського гарнізону^[18].

• Героєм жив, служив та воював… // Інформагентство «АрміяInform», 19 листопада 2019.
• Коростельов Євген Володимирович [Архівовано 3 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті

• Тетяна Заріцька, «…лише звуки вогню, в якому корчилася понівечена військова техніка чулися навкруги» [Архівовано 12 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Десантно-штурмові війська України, 5 листопада 2018.