Корисні копалини Полтавської області — корисні копалини на території Полтавської області.

Полтавська область, розташована в центральній частині України, має різноманіття природних ресурсів. Завдяки своєму природному потенціалу регіон є важливим постачальником корисних копалин, що сприяє розвитку в області різних галузей промисловості (гірничодобувної, металургійної, будівельної, хімічної) та енергетики, а також позитивно впливає на економічний потенціал регіону.

На території Полтавської області видобувають природний газ, нафту, буре й кам'яне вугілля, торф, залізні руди, бішофіт, піски, граніт, суглинок.

За даними «Інвестиційного атласу Полтавської області» від Державної служби геології та надр України, мінерально-сировинна база Полтавської області налічує 370 родовищ із облікованими запасами (в атласі не згадані родовища вугілля)^[1][2]:

• 100 родовищ і ділянок вуглеводнів (нафта, газ, конденсат), з яких 90 розробляються;
• 30 родовищ торфу, з яких 1 розробляється;
• 126 родовищ сировини для виробництва будматеріалів (цементна, керамзитова, цегельно-черепична сировина, піски, камінь, крейда), з яких 40 розробляються;
• 107 родовищ підземних вод та лікувальних грязей (підземні питні, мінеральні лікувальні, природні столові, технічні води), з яких 61 розробляється;
• 6 родовищ залізних руд;
• 1 родовище бішофіту.

В області є близько 100 родовищ вуглеводнів, більшість із яких лежить у північній та східній частинах регіону. На північному заході переважають нафтові родовища, тоді як газові й газоконденсатні сконцентровані переважно на південному сході. Область забезпечує 20–22 % загального видобутку нафти в Україні та є одним із провідних регіонів у цій галузі. Нафта Полтавщини, як правило, характеризується низьким вмістом сірки й домішок, тому є придатною для виробництва органічних синтетичних матеріалів.^[3]

На Полтавщини видобувають близько 40 % українського газу та кожну п'яту тонну нафти з конденсатом.^[1][3] Станом на 2024 рік Полтавська область була лідером із видобутку газу в Україні.^[4]

На території Полтавської області розвідані різні типи родовищ вуглеводнів: нафтові, нафтогазові, газонафтові, нафтогазоконденсатні, газові й газоконденсатні (найбільше — газоконденсатних).^[3]

Нафтові родовища:

• Кибинцівське нафтове родовище
• Підліськівське нафтове родовище^[5]

Нафтогазові й газонафтові родовища:

Нафтогазоконденсатні родовища:

Газові родовища:

Газоконденсатні родовища:

Подальші перспективи пошуків вуглеводних корисних копалин в області пов'язані з розробкою родовищ на глибинах від 5500 до 6000 метрів.^[3]

У Полтавській області наявні родовища кам'яного та бурого вугілля. У межах колишнього Кобеляцького району, на південному борту Дніпровсько-Донецької западини, у товщі осадових порід були розвідані невеликі поклади антрациту на глибинах 0,6-1,9 км. Вони є частиною найзахіднішої зони Донецького кам'яновугільного басейну, проте наразі не розробляються. Невеликі поклади кам'яного вугілля також були виявлені на територіях колишніх Машівського, Новосанжарського, Решетилівського та Лохвицького районів.^[6]

У відкладеннях неогенового періоду неподалік від села Тишки Лубенського району було розвідане велике Сула-Удайське родовище бурого вугілля. У 1980-х роках розпочалася підготовка до його розробки, але згодом роботи були припинені.^[6] Пласти вугілля, подібного за характеристиками до вугілля Дніпровського буровугільного басейну, мають товщину 3–4 метри й залягають на глибині від 15 до 100 метрів.^[3]

У Полтавській області є 30 родовищ торфу, запаси яких оцінюють у 30 млн т. Станом на 2023 рік розробляється лише 1 родовище.^[1]

На південному заході області, на лівобережжі Дніпра, лежить група родовищ залізних руд, які утворюють Кременчуцький залізорудний район (інша назва — Кременчуцька магнітна аномалія). Кременчуцький залізорудний район був відкритий ще 1928 року геофізиком Андрієм Олександровичем Строною, але систематичні пошуково-розвідувальні роботи розпочалися вже після Другої світової війни.^[7][8]

Кременчуцький залізорудний район, який є однією з важливих сировинних баз залізорудної промисловості України, являє собою смугу метаморфізованих залізисто-кременистих порід і сланців довжиною 45 км, що тягнеться від Дніпра в північно-східному напрямку. Ширина цієї смуги в південній частині — 1-1,5 км, у північній — 3-3,8 км. Загальна площа району — близько 100 кв. км. Загальні запаси — 4504 млн т: залізисті кумінгтоніт-магнгетитові кварцити (1301,9 млн т) із середнім вмістом заліза — 27,4 %, магнетитові кварцити (2933,9 млн т) із середнім вмістом заліза — 32,8 %, багаті залізні руди (268,4 млн т) із середнім вмістом заліза — 58,5 %.^[3][7][9]

У геоструктурному відношенні Кременчуцький залізорудний район є продовженням Криворізького залізорудного басейну, які разом утворюють Криворізько-Кременчуцьку залізорудну зону (басейн).^[9]

Основою Кременчуцької синкліналі є 4 горизонти криворізької серії, з яких Саксаганська (залізорудна) має товщину до 1300 м і складається з 5 підгоризонтів залізистих кварцитів, розділених сланцями. Подекуди на залізистих породах утворюються різноглибинні лінійні кори вивітрювання бурозалізнякового складу.^[3] Глибина залягання докембрійських порід, до яких приурочені залізисті кварцити та багаті залізні руди, на півдні району становить 15–20 м, на півночі — 420 м.^[7]

Кременчуцький залізорудний район складають 9 родовищ залізистих кварцитів та багатих залізних руд: Горішньоплавнівське, Лавриківське, Єристівське, Біланівське, Галещинське, Василівське, Харченківське, Мануйлівське і Броварське. Ці родовища утворюють два рудних поля: Горішньоплавнівське (південна частина району) і Галещинське (північна частина району).^{[3][7][10][11]}

Горішньоплавнівське рудне поле складають (із півдня на північ) Горішньоплавнівське, Лавриківське, Єристівське та Біланівське родовища залізистих кварцитів із середнім вмістом заліза 32 %. Перші два родовища розробляються кар'єрами Полтавського ГЗК. У залізних рудах цього поля міститься германій, а також наявний пластовий поклад сірчаних колчеданів потужністю 5–6 м, у складі яких наявні пірит, піротин, сидерит, молібденіт тощо.^[3]

Галещинське рудне поле включає Кременчуцьке (Галещинське) родовище з гематит-мартитовими багатими рудами (середній вміст заліза — 58,2 %) й окисненими залізистими кварцитами (середній вміст заліза — 36,4 %). Тут також розвідані Василівське, Харченківське, Мануйлівське й Броварське родовища бідних залізистих кварцитів.^[3]

У 2009 році компанією «Ferrexpo» для промислової розробки Біланівського (відкритим способом) й Галещинського (шахтним способом) родовищ у Горішніх Плавнях був створений Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат. Програма розвитку підприємства передбачала також будівництво збагачувальної фабрики та фабрики з виробництва окатишів.^[12] На території планованої розробки розташовані кулька сіл, мешканці яких мали бути переселені.^[13] Але будівництво ще одного ГЗК у регіоні зустріло опір з боку місцевих активістів та екологів через погіршення екологічної ситуації.^[14][15] Станом на 2024 рік Біланівський ГЗК на повну потужність ще не виведений.^[16][17]

Промисловий видобуток бішофіту ведеться лише в декількох місцях планети, зокрема на Затуринському родовищі, що лежить на північний схід від села Затурине Полтавського району. Відкрили родовище випадково при пошуках нафти й газу. Вперше пласт бішофіту на Затуринському родовищі був розкритий у 1980 році свердловиною № 407, через яку з 1993 року почали дослідно-промисловий видобуток розчину бішофіту. Після спорудження в 1997 році видобувної свердловини № 1 дослідно-промисловий видобуток здійснювали вже через обидві свердловини одночасно або почергово.^[18]

Затуринське родовище має горизонт бішофіту товщиною 14,5–24 м на площі близько 200 га. Видобувають бішофіт із глибини 2678—2856 м. До свердловини закачують воду, яка розмиває поклади бішофіту й під тиском виводить на поверхню сольовий розчин, мінеральний склад якого включає бішофіт (88,47 %), галіт (8,53 %), кізерит (1,87 %), гіпс (0,82 %) та інші солі (0,31 %) із середнім вмістом брому 0,48 %.^[3][18]

У Полтавській області зосереджені значні запаси граніту й мігматиту. Нижче наведені деякі з найбільших родовищ:

• Крюківське родовище (на півдні м. Кременчука)^[19]
• Малокохнівське родовище (на південь від с. Мала Кохнівка в межах м. Кременчука)^[20]
• Піщанське родовище (між с. Піщане та Кременчуком)^[21]
• Солошинське родовище (на південь від с. Солошине Кременчуцького району)^[3]
• Тахтайське родовище (на південний захід від с. Брачківка Полтавського району)^[3]

Будівельні піски Полтавської області зазвичай залягають у алювіальних відкладах четвертинних терас, а також можуть бути пов'язані з відкладами новопетрівської світи міоцену та берекської світи олігоцену.^[3]

Узагалі, пісок видобувають у багатьох кар'єрах на території області, зокрема й нелегальних.^[22][23] Деякі з найбільших родовищ піску в Полтавській області:

• Чутівське родовище кварцових пісків, яке складають алювіальні верхньочетвертинні відклади, лежить на першій надзаплавній терасі Коломака. Піски цього родовища дрібно- та середньозернисті, мають сірий або жовтувато-сірий відтінок і залягають шарами від 3,6 до 7,5 метрів. Родовище являє собою піщані поклади завдовжки до 1500 метрів і завширшки до 850 метрів.^[3]
• Лейківське родовище лежить у Миргородському районі між селами Матяшівка (на півдні) й Мареничі (на півночі).^[24]
• Новоселівське III родовище піску лежить на 3,8 км на захід від села Новоселівка Полтавського району. Тут видобувають пісок жовтого кольору.^[25]
• Яциново-Слобідське родовище піску розташоване за 0,6 км на південний схід від села Яцинова Слобідка в Полтавському районі.^[26][27]

Як і пісок, видобуток глинистих порід на Полтавщині часто ведеться нелегально.^[28][29][30] Законно суглинок видобувають на Петрівсько-Роменському родовищі, що лежить у Мирогородському районі, на правому березі Хоролу, між селами Венеславівка й Петрівка-Роменська. За формою родовище являє собою неправильний багатокутник, витягнутий у напрямку з півночі на південь. Його поверхня має нахил з північного сходу на південний захід (із 164 до 157 метрів). Тут у кар'єрі видобувають верхньочетвертинні суглинки різних відтінків: палевий, палево-жовтий, жовтий.^[3][31]

На більшій частині Полтавської рівнини перший водоносний горизонт підземних вод лежить переважно в межах вододілів на глибинах 2–18 метрів. Мінеральні води Полтавщини представлені двома групами: водами без специфічних компонентів та водами зі специфічними компонентами.^[3]

Родовища лікувальних мінеральних вод^[32]:

• Миргородське (дебіт 2127 кубічних метрів за добу)
• Новосанжарське (дебіт 615 кубічних метрів за добу)
• Зіньківське (дебіт 102 кубічних метрів за добу)
• Великобагачанське (дебіт 1300 кубічних метрів за добу)

Узагалі, зі 120 проявів мінеральних вод Полтавщини^[32]:

• 13 — це природні столові мінеральні води;
• 38 — природні лікувально-столові мінеральні води;
• 69 — природні лікувальні мінеральні води.

Родовища лікувальних грязей (торф'яні пелоїди)^[32]:

• Миргородське
• Семиреньківське
• Романівське

Головними причинами, через які надра не розробляються, є невеликі запаси корисних копалин та складна логістика, що робить їх видобуток економічно невигідним. Також ситуацію ускладнює надлишок продукції на ринку, що знижує попит. Розташування родовищ у зонах водних об'єктів, лісових територій або природно-заповідного фонду створює додаткові обмеження для їх освоєння. До цього додаються труднощі із землевідведенням та отриманням необхідних дозволів і погоджень від різних органів влади.^[1]

Великою проблемою є екологічність видобутку корисних копалин. Так із 2009 року в Кременчуцькому районі точаться суперечки щодо доцільності будівництва ще одного ГЗК — Біланівського. Противники будівництва (науковці, екологи, місцеві активісти) наголошують на цілій низці екологічних і соціальних проблем, якими загрожує будівництво нового ГЗК:

• радіоактивне забруднення при розробці родовища відкритим способом;
• вивітрювання порід і пилу, які розносяться вітром в радіусі десятків кілометрів;
• збільшення кількості професійних захворювань не лише серед працівників, а й серед мешканців прилеглих територій;
• знищення Псла;
• проблеми зі ставком-випарником Кременчуцького НПЗ;
• переселення кількох населених пунктів.^[14][15]

Ще однією проблемою є й незаконний видобуток корисних копалин, особливо піску та глини. При цьому, окрім безпосередній збитку на мільярди гривень, порушники заподіюють шкоду й природі, наприклад, пошкоджуючи родючий шар ґрунту. І незважаючи на десятки відкритих кримінальних справ, така ситуація не змінюється роками.^{[22][33][34][35][36]}