| Самуїл Контеніус | |
|---|---|
нім. Samuel Contenius  | |
 | |
| Народився | 1748 або 1750  Вестфалія, Німеччина |
| Помер | 30 вересня 1830 Йозефсталь, Йозефстальська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Йозефсталь |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | німець |
| Діяльність | державний діяч, громадський діяч |
| Посада | Головний суддя Контори опікунства новоросійських іноземних колоністів |
| Нагороди |  |
Самуї́л Христіа́нович Контèніус (нім. Samuel Contenius; рос. Самуил Христианович Контениус, Вестфалія, 1748, за іншими даними 1750 — 30 вересня 1830, колонія Йозефсталь поблизу Катеринослава, Російська Імперія) — статський радник, у 1800—1818 роках — головний суддя Контори опікунства новоросійських іноземних поселенців у Катеринославі, педагог. Видатний громадський діяч німців Придніпров'я.[1]
Біографія
Народився у Німеччині у родині бідного пастора. Приїхав до Російської імперії як приватний вчитель, а вже з 1785 року вступив на державну службу.[2]
Контеніус був самотньою людиною, дуже скромний у побуті, був справжнім ідеалом «освіченого чиновника», і всі сили віддавав турботі про благоустрій колоній. Він особисто відвідував більшість поселень, готував докладні звіти з порадами щодо поліпшення господарства і побуту колоністів.
Колоністи вважали Контеніуса турботливим батьком. Відомий чиновник і мемуарист Андрій Михайлович Фадєєв зазначав, що в Катеринославі С. Х. Контеніус вважався «найповажнішою особистістю». Самуїл Контеніус був нагороджений орденом св. Анни 2-го ступеня (1803), діамантовим перснем (1810), а потім однією з найвищих нагород Російської імперії — орденом св. Анни 1-го ступеня (1818). Будучи лише статським радником, він удостоєний цієї нагороди другим у цьому чині після історика М. М. Карамзіна. У 1821 р. за «довготривалу і старанну службу» удостоєний чину дійсного статського радника. У 1826 р. йому були подаровані алмазні орденські знаки св. Анни 1 ступеня. Помер у Катеринославі 30 травня 1830 р. Майже всі свої заощадження (15000 рублів) заповів на користь колоній: на розвиток шкіл і церков.
Самуїл Контеніус зробив багато і для розвитку самого Катеринослава, і німецьких колоній, що оточували його. Зокрема, він склав проєкт відродження в губернському місті двох садів (нині парки Шевченка і Глоби), що перебували на початку XIX століття в занедбаному стані. Він запропонував Потьомкінський сад (парк Шевченка) залишити в користуванні міста, а Казенний сад (парк Глоби) перетворити на «розсадник корисних дерев» і зробити його фактично розплідником рослин, дерев і чагарників, заснувати тут училище садівництва. Було засновано окремий Комітет для завідування цими садами, що існував у 1817—1843 роках. Завдяки цій ініціативі С. Х. Контеніуса, Казенний сад у Катеринославі став розплідником дерев для багатьох поселень Наддніпрянщини, зокрема колоній. У 1809 р. С. Х. Контеніус обстежив найбільше промислове підприємство Катеринослава — казенну суконну мануфактуру (існувала з 1794 до 1837 року). Зібраний ним унікальний матеріал дає найцінніші відомості про це підприємство: обладнання, умови праці та розміри оплати.
Оскільки в ранньому Катеринославі, судячи з усього, не було лютеранської парафії, місцеві лютерани належали до парафії колонії Йозефсталь. Таким чином, колонія Йозефсталь була місцевим релігійно-культурним центром і для міста Катеринослава. Контеніус був похований 1830 р. з почестями на цвинтарі колонії Йозефсталь. Ще в 1943 р. зберігалася могила С. Х. Контеніуса зі спеціально влаштованою над нею ротондою з шістьма колонами. Однак із плином часу могила була загублена.
Восени 2002 р. було зроблено несподівану знахідку. Під час експедиції Інституту українсько-німецьких історичних досліджень ДНУ (керівник професор С. І. Бобильова), що активно вивчає, зокрема, питання історії колоній, студент історичного факультету ДНУ випадково помітив, що у воді лежить камінь, візуально схожий на пам'ятник, на якому вудять рибу місцеві рибалки. При найближчому розгляді це виявилася частина надмогильного пам'ятника С. Х. Контеніуса. Зберігся фрагмент із чорного мармуру — пірамідальна основа (ймовірно, для хреста), на боках якої викарбувано епітафії російською та німецькою мовами.[3] На жаль, саму могилу С. Х. Контеніуса не знайдено. Унікальний мармуровий камінь із могили С. Х. Контеніуса тепер експонується в 3-му залі Дніпровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького.[4]
Примітки
- ↑ Контениус (Contenius) Самуэль (1750–1830). Надв. сов., глав. судья Екатеринославской конторы Попечительного комитета иностранных колоний Юга России, педагог. enc.rusdeutsch.ru. Процитовано 20 серпня 2024.
- ↑ Bartlett, Roger P. (1979). Human capital: the settlement of foreigners in Russia, 1762-1804. London New York Melbourne: Cambridge university press. ISBN 978-0-521-22205-1.
- ↑ Козкіна, Марія (10 липня 2024). Топ-10. Какие комнатные растения могут охлаждать помещение. Дніпровська порадниця (рос.). Процитовано 20 серпня 2024.
- ↑ История национальных поселений Екатеринослава. Gorod.dp.ua. Процитовано 20 серпня 2024.
Література
- С. Х. Контениус об иностранной колонизации Южной России: Сборник документов, 1801—1829 гг. / С. Х. Контениус; под ред.: О. В. Айсфельд; Ин-т культуры и истории немцев Северо-Восточной Европы. — Одесса: Астропринт, 2003