| Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах | |
|---|---|
| Тип | Багатостороння угода[en] |
| Підписано | 23 листопада 2005 |
| Місце | Нью-Йорк, США |
| Чинність | 1 березня 2013 |
| Підписанти | 18 держав |
| Сторони | 18 держав |
| Зберігається | Секретаріат ООН (секція договорів)[1] |
| Статус | чинний |
| Мова | англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька |
 | |
|---|---|
| Дата | 23 листопада 2005 |
| Засідання | 60-та сесія[2] |
| Код | A/RES/60/21 (Документ) |
| Предмет | Конвенція ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних договорах |
| Результат | Ухвалена консенсусом[3] |
Конве́нція ОО́Н про використа́ння електро́нних повідо́млень в міжнаро́дних договорах — юридично обов'язкова для держав-учасниць міжнародна угода, яка спрямована на сприяння використанню електронних комунікацій у міжнародній торгівлі. Містить положення про визнання іноземних електронних підписів.
Примітки
- ↑ United Nations Convention on the Use of Electronic Communications in International Contracts (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 14 вересня 2024.
- ↑ Resolutions adopted by the General Assembly at its 60th session (англ.). Бібліотека імені Дага Гаммаршельда. Процитовано 14 вересня 2024.
- ↑ United Nations Convention on the Use of Electronic Communications in International Contracts : resolution / adopted by the General Assembly (англ.). Цифрова бібліотека ООН. Процитовано 14 вересня 2024.
- ↑ Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.