Віра Федорівна Коміссаржевська | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Віра Федорівна Коміссаржевска | |||
Народилася | 27 жовтня (8 листопада) 1864 Санкт-Петербург, Російська імперія | |||
Померла | 10 (23) лютого 1910 (45 років) Ташкент, Туркестанський край, Російська імперія | |||
Поховання | Тихвінське кладовищеd | |||
Національність | Росіянка | |||
Громадянство | Російська імперія | |||
Діяльність | драматург, акторка театру, письменниця, акторка, підприємниця | |||
Заклад | Александринський театр | |||
Роки діяльності | 1891—1910 | |||
У шлюбі з | Vladimir Muravyovd | |||
Батьки | Комісаржевський Федір Петрович | |||
| ||||
Віра Федорівна Коміссаржевська у Вікісховищі | ||||
Віра Федорівна Коміссаржевська (27 жовтня (8 листопада) 1864 — 10 (23) лютого 1910) — російська акторка початку XX століття.
Життєпис
Віра Коміссаржевська (до революції її прізвище писали Ко 'мм' іссаржевска) народилася в Петербурзі 8 листопада (27 жовтня за старим стилем) 1864 року в родині російського актора опери і музичного педагога Ф. П. Комміссаржевського. Брат, Федір Коміссаржевський — відомий театральний художник і режисер. Сестра — Надія (в шлюбі Скарська) — театральна акторка, режисерка, театральна діячка, заслужена артистка Республіки (1927).
В 1891 році в Санкт-Петербурзі Віра Коміссаржевська вперше виступила на аматорській сцені в Морських зборах Флотського екіпажу в ролі Зіни (п'єса «Гарячі листи» П. П. Гнєдіча). Її сценічному дебюту передували заняття з відомим актором Олександрінського театру В. Н. Давидовим. Потім Коміссаржевська почала брати участь у виставах Товариства мистецтва і літератури (Москва), яким керував К. С. Станіславський.
Виконанням ролі Бетсі в «Плоди освіти» (1891) Коміссаржевська звернула на себе увагу діячів професійного театру. Вона була запрошена до Новочеркаська в антрепризу М. М. Синельникова (грала в 1893—1894 роках) на ролі «інженю» і водевільні ролі зі співом.
Веселістю, жвавістю, непідробним гумором було пройнято виконання Коміссаржевською ролей в одноактних п'єсах і водевілях.
Олександрійський театр
В 1896 році Коміссаржевська поступає на сцену Олександрінського театру. Перший великий успіх приходить до неї після ролі Лариси в «Безприданниці». Потім були ролі Ніни Зарічної в чеховській «Чайці», Маріккі в п'єсі «Вогні Іванової ночі» Зудермана, Маргарити в «Фаусті» та інші.
Відкриття Драматичного театру
Залишивши сцену Олександрінського театру, Коміссаржевска відкрила власний Драматичний театр (в будівлі сучасного ТЦ Пасаж). Театр відкрився 15 вересня 1904 року. Два сезони перед цим Коміссаржевска провела в подорожах по провінції, де і раніше щорічно гастролювала. Метою цього дворічного турне став збір коштів для власного театру[1]. Перші кілька років постановочну частину театру очолював брат В. Ф. Коміссаржевської Федір Коміссаржевский. Основу репертуару складали твори Ібсена, Чехова і Островського.
Останні роки
В 1909 році розчарування Коміссаржевської власним театром змусило прийняти її непросте рішення: піти з театру. У Віри Федорівни з'явилася нова мрія — створити театральну школу. Перед цим вона вирушила на гастролі, які виявилися останніми в її житті.
Померла Коміссаржевська в Ташкенті[2] від віспи під час своїх гастролей 10 лютого (23 лютого за новим стилем) 1910 року.
Була похована на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври[3].
У кінематографі
- «Я — акторка» (рос. «Я — актриса») — радянський художній фільм 1980 року («Ленфільм», реж. В. Соколов) про долю Віри Федорівни Коміссаржевської. У головній ролі — Наталія Сайко.
-
Віра Коміссаржевска
-
Похорон Коміссаржевскої.
-
Могила Коміссаржевскої на Тихвінскому кладовищі в Петербурзі. Скульптор - Марія Діллон.
Примітки
- ↑ Академічний театр імені Віри Коміссаржевської. Історія театру імені В. Ф. Коміссаржевської. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 10 квітня 2016.
- ↑ . У Ташкенті в дні своєї хвороби В. Ф. Коміссаржевська жила в будинку № 24 по вулиці Самаркандській. На цьому будинку, що знаходиться прямо навпроти щойно збудованого на початку 60-х років XX століття готелю «Ташкент», перебувала меморіальна дошка на честь В. Ф. Коміссаржевської: «У цьому будинку 10 лютого 1910 померла видатна актриса Віра Федорівна Коміссаржевська». Після землетрусу 1966 року цей будинок був знесений, і на його місці став проходити проспект, який за радянських часів називався проспект Леніна .
- ↑ Олександро-Невська Лавра. Монастирські кладовища. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2016.
Посилання
- Навколосвіт [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Анварбек Ф.«Фатальна поїздка Коміссаржевської» // Суспільно-інформаційний тижневик «Дзеркало XXI». 21 Вересень 2006
- Федорівна Коміссаржевська на Бібліографічному ресурсі «Щоб пам'ятали»[недоступне посилання]
- Пам'яті Віри Коміссаржевської. // «Апостол», кн. I, 1911. [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела та література
- Д. Л. Тальніков. Коміссаржевська. М.—Л.: Мистецтво, 1939. — 458 с.
- П. О. Марков Віра Федорівна Коміссаржевська [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. М., 1950. ББК 85.334(2).
- М. М. Ходотов. Близьке — далеке [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Л.—М., «Мистецтво», 1962.
- Всеволод Чаговець. Віра Федорівна Коміссаржевська // Театр, № 2, 1940. — С. 15-18 [Архівовано 8 січня 2022 у Wayback Machine.]